23-го серпня у селі освячують нещодавно збудовану каплицю. На відкриття приходять і приїжджають сотні людей із навколишніх сіл. А от головний і найбільш очікуваний гість — єпископ Филип — на святі так і не з’являється.
Для невеличких Козубів освячення каплиці — велика подія. Як у давні часи в неділю до церкви, так і на відкриття каплички йдуть старі й малі. Їдуть люди із сусідніх Шовкоплясів та Великого Кобелячка. Ідуть старенькі зігнуті бабусі, спираючись мозолястими руками на витерті, аж лискучі, палиці. І ведуть за руки маленьких онуків, які нетерпляче роззираються довкола і з цікавістю поглядають на урочисту будівлю каплиці.
Біля самого входу стоїть сільський голова Іван Царенко та директор ФГ «Козубівське» Михайло Васюта — головний меценат і спонсор зведення каплиці. Видно, що помітно хвилюється, очікуючи на приїзд священників на чолі із єпископом Полтавським та Миргородським Филипом.
— Усе збулося. І каплицю збудували, і освятять її сьогодні, як ми і хотіли! — радісно говорить Михайло Васильович.
Тим часом до каплиці підходять нові й нові люди. Найбільш нетерплячі поспішають зазирнути всередину приміщення крізь відчинені двері.
— Так тут нікого немає, а я думала, тут батюшка сидить! — щиро дивується літня тітонька у картатій спідниці.
— Як же красиво тут! — милується інша прочанка, розглядаючи розписи на стінах всередині каплиці.
За кілька хвилин біля храму починають збиратися священики з Новосанжарського району. Усі нетерпляче чекають на приїзд Владики. Проте, хвилин за десять стає зрозуміло, що він на відкриття не приїде. І освячення каплиці буде проводити благочинний Полтавського округу отець Іоанн.
Близько 17:00 священики починають службу. Люди щільніше обступають доріжку, що веде до храму, і уважно прислухаються до слів молитви. Деякі хрестяться, старенькі бабусі при цьому ще й низько кланяються.
— Сьогодні особливий день. Ми освятили у вашому селі цю каплицю. Можливо, колись у вашому селі був храм, може, й не було, але тепер вам є де молотися Богу, — говорить на завершення служби отець Іоанн.
Він передає усім прочанам вітання від Владики Филипа і передає щойно освяченій каплиці чудотворну ікону. А також вручає грамоту єпархії головному меценату Михайлу Васюті.
Після цього представники духовенства передають слово представнику влади, голові райдержадміністрації Сергію Шовкоплясу.
— Ця каплиця має стати символом єднання, адже на багато сіл це єдиний храм. Низький уклін і Михайлу Васильовичу, і всім козубівчанам, які доклали рук до зведення цієї святині, — говорить у своєму виступі голова РДА,
Священики співають «Многая лєта». Служба закінчується. Люди поспішають зайти всередину каплиці, аби подивитися на розписи та поставити свічку.
— Лізти високо. Я, мабуть, не лізтиму, — розмірковує одна з бабусь, поглядаючи на високі сходинки до каплички.
— А ви помалу лізьте, потихеньку, — радить їй інша.
— Та я грошей на свічки не взяла. Без грошей не лізтиму, — продовжує сумніватися перша старенька.
— Так сьогодні всім безплатно! — переконує друга.
— Ну тоді полізу! — згоджується нарешті бабуся і починає слідом за іншими прочанами підійматися сходами.
Всередині люди хрестяться перед образами, ставлять свічки та милуються красою розписів. Тепер і Козуби зі своїм храмом.
