Про те, що молоко ні по чому, вам скажуть у кожному селі. Новосанжарському чи кобеляцькому — неважливо. Ще й додадуть:
— Вода у магазині дорожча, чим наше молоко!
І будуть праві. Селяни постійно скаржаться на те, що тримати вдома корову в нинішніх українських реаліях абсолютно невигідно.
— Ми на сіно, солому та дерть більше тратимо, ніж заробляємо на тому молоці!
Вони знову ж таки говорять абсолютну правду. Проте все одно тримають корів. Тому що за відсутності роботи навіть мізерний дохід від зданого молока — єдине джерело існування сільської родини.
Селяни справедливо говорять про те, що на їхньому молоці наживаються усі, окрім них самих. І таки мають рацію. Тому що на різниці ціни у селі та місті перепродувачі заробляють чималі статки.
— Один заготовач як у село перший раз приїхав, то у нього штанів путніх не було. Тепер півроку пройшло, він у лакованих туфлях, новенькому костюмі та на крутій іномарці приїжджає. На чому? На нашому молоці!
Селяни нарікають, але все одно прокидаються рано вранці, доять своїх корів і несуть бідончики на молоковоз. І продають молоко за безцінь, тому що не мають альтернативи.
Принаймні, не мали до останнього часу. Аж доки минулого тижня у Лівенському не відкрили молочний кооператив. Закупівельна ціна на молоко у ньому вища, ніж на молоковозі — не 2 гривні за літр, а 2,40 — за кілограм при базовій жирності 3,4 %. Проте селяни до кооперативу не надто поспішають. І на це є досить очевидні причини. Криються вони у галузі математики.
Власник корови щоранку несе на молоковоз шість банок молока (18 літрів) і здає їх по ціні 2 гривні за літр. Усього отримує 36 гривень. При цьому варто зауважити, що у шістьох банках, молока — лише п’ять. Ще одна банка — чистої води. Якщо корова дає молоко пристойної жирності, його цілком можна розбавляти у співвідношенні 1 до 5.
Тепер уявімо, що власник вступив до кооперативу. Кожного ранку він несе здавати вже п’ять банок (тому що у лабораторії легко виявлять воду). За ці п’ять банок (15 літрів) при ціні 2,40 він отримає практично ті самі 36 гривень. Тож навіщо щось змінювати? У кооперативі скажуть: так йому ж доплатять за більший жир! Дійсно сильний аргумент. Якби… Селяни давно вже звикли зливати вершок «для себе».
Надія в кооперативу все таки є, та навряд чи процес піде так швидко. Селянам потрібен час, щоб і придивитись, і пересвідчитись, що їх перестали «розводити». Тоді й вони, можливо, забудуть про свої математичні підрахунки і припинять розводити молоко.
