Напевно, важко знайти людину, яка в своєму житті нічого не губила. Це, звичайно, — неприємно. Та останнім часом, загубивши документи чи мобільний телефон, можна ще й стати жертвою шахраїв.
Для початку типова історія, у яку потрапляли вже десятки кобелячан, та вона є актуальною і для новосанжарців, і для царичан, і для мешканців інших районів. Людина губить телефон або документи. Як правило, коли самостійні пошуки результату не дають, то громадяни звертаються до місцевих газет чи на радіо і розміщують оголошення про втрату. Найчастіше люди пропонують тому, хто знайде і поверне важливу для них річ, якусь винагороду.
Далі, можливо, кілька сценаріїв розвитку подій.
Варіант перший.
Ваші документи чи мобілку ніхто не знайде, або знайшовши, до вас не звернеться. Це — поганий сценарій, але не найгірший.
Варіант другий.
Він — найприємніший і найрозповсюдженіший. Ваші документи чи телефон знаходять. У таких випадках, найчастіше, власнику навіть не доводиться давати оголошення, адже його дані вказані в документах. Людину знаходять через міліцію чи самостійно і повертають загублену річ. А далі — чи «могорич», чи грошова винагорода. Та добросовісні громадяни майже у ста відсотках випадків навіть не просять ніякої премії. Люди ж розуміють, що в подібну ситуацію можуть потрапити й самі. Щось подібне відбувається і з утраченим телефоном. У всіх апаратах є сім-карта з номерами. Зателефонувавши на них, врешті знаходять того, хто загубив апарат.
Варіант третій.
Найгірший. І він, на жаль, стає дуже популярним.
…До вас підійде дєвочка… Зайдіть у «Приватбанк» і перекажіть гроші
Далі все відбуватиметься приблизно так. У всякому випадку, уже четверо кобелячан розповіли нам фактично одну історію.
До вас подзвонить чоловік. І скаже, що ваш телефон (документи) знайшли. Знайшла його мама, сестра чи він сам. І скаже, що готовий повернути річ. Винагорода? Як правило, «доброзичливець» відповідає: «Та, шо дасте». Можете, щоправда, купити йому карточку для поповнення рахунку. Чоловік, який телефонує, має хрипкий голос. Інтонація і тембр нагадують ті, що притаманні людині, котра вживає наркотики або «сиділа» в тюрмі. Чоловік скаже, що готівку не візьме, тому що: «Ви міліціонерів приведете і мене пов’яжуть за рекет чи шантаж». Урешті-решт, він вам запропонує прийти в якесь місце у населеному пункті. Дуже часто — до місцевого відділення «Приватбанку». Ви прийдете і будете чекати. Чоловік вам передзвонить і скаже: «До вас підійде дєвочка» або «Передзвонить дєвочка». «Дєвочка», звичайно ж, не підійде. Ви передзвонили самі або це зробить «доброзичливець». І тут потрібно бути максимально холоднокровними і врівноваженими. Він запропонує поповнити рахунок чийогось мобільного телефону, перерахувавши кошти через термінал «Приватбанку». До речі, сама ця фінансова установа до таких шахраїв не має жодного відношення. Просто у «Приватбанку» найбільш розгалужена мережа банкоматів і терміналів для переказу грошей.
Тільки-но ви зробите переказ, поповните чужий рахунок, як одразу можете прощатись не лише з телефоном чи документами, а й із певною сумою грошей. Це був шахрай (шахрайка, група шахраїв), який розвів «лоха» (вибачте за вираз) на гроші. Такі люди спеціально відслідковують оголошення про втрату документів чи телефонів, аби потім обдурити занадто довірливих співгромадян. Отой «дядько», що «знайшов» ваш телефон, у момент розмови взагалі може знаходитись у місцях позбавлення волі. Звідси — «зонівський» акцент.
Як не стати жертвою? Засіб є лише один. Він надзвичайно простий і на 100 відсотків ефективний. Не робіть жодної попередньої оплати людям, які «знайшли» вашу річ. Якщо вже й надумали платити, то робіть це виключно «по факту». Вам — телефон, ви — гроші. Усе, іншого варіанту бути просто не може.
«Правоохоронці» із зони
Як повідомив начальник Кобеляцького райвідділу внутрішніх справ Микола Подобрий, за останні два роки, включно з поточним, ніхто з громадян не звертався із заявами про подібного роду шахрайство. Люди або порозумнішали і не потрапляють на гачок аферистів, або їм соромно заяви писати і визнавати, що їх легко обдурили. А ось у 2011-ому році двоє громадян, які загубили телефони, таки поспішили перерахувати кошти «доброзичливцям». Ні грошей, ні телефонів довірливі люди вже не побачать. Важливо знати й те, що таких шахраїв практично неможливо притягти до відповідальності. Таке діяння підпадає під ознаки шахрайства. А це — злочин середньої тяжкості. Тому суд просто не дасть санкції на проведення оперативно-технічних дій, які дозволять «вирахувати» хто і звідки вам дзвонив. Швидше за все, про це добре знають і злочинці. А тому продовжують спроби видурити у людей гроші.
Микола Подобрий підтвердив, що дуже часто шахраї дзвонять прямо із «зони». Тобто, це злочинці, які вже відбувають покарання, але продовжують порушувати закон.
У розмові начальник міліції попередив про ще одну небезпеку, яка чекає на довірливих громадян. Це — шахрайство, яке вже стало класикою жанру. Вам знову ж дзвонять і повідомляють про те, що ваша дитина скоїла злочин. Шахрай представляється працівником правоохоронних органів. Для того, щоб ваш син не потрапив за грати, злочинець пропонує якнайшвидше заплатити. І громадяни платять, не дивлячись на те, що міліція через ЗМІ постійно попереджає про такий різновид шахрайства.
Отже, якщо вам пропонують «відкупити» дитину від тюрми, перш за все, зв’яжіться самі з нею. Задайте запитання, відповіді на які знає лише ваш син або донька. Немає можливості зробити це — дзвоніть у міліцію. Тільки в справжню, а не туди, звідки телефонували. Не зробите цього, одразу заплатите — зараховуйте себе в розряд легковірних або «лохів», як кажуть злочинці.
