Невигадана історія про чоловіка, який хотів сісти у в’язницю, та міліціонерів, які не хотіли його саджати.
Звичайний суботній день. Частина новосанжарців пасивно відпочиває від трудових буднів перед телевізором, частина активно гуляє на свіжому повітрі. Останніх менше. Але у парку Перемоги все ж таки трапляються поодинокі закохані парочки і матусі з колясками.
Алейкою від центрального входу іде смаглявий чоловік у кепці та коричневій дублянці. У руках - велика картата сумка прямокутної форми. Зупиняється біля молодої пари, яка фотографується неподалік, і пропонує зняти їх разом. Потім прохає сфотографувати і його. А коли господар фотоапарата питає, як і куди передати знімки, відповідає, трохи подумавши.
— Я заберу… 6-го января… Да, 6-го.
— Чому саме 6-го січня?
— Ну, я до этого числа в тюрьме буду. Я вот сегодня ходил, чтобы меня посадили. Но в милиции сказали ехать домой. Говорят, приезжай во вторник…
Чоловік називається Янеком і розповідає сумну і веселу водночас історію. Отже, кілька місяців тому він відпочивав разом зі своєю дружиною. Як раптом до них підійшли кілька незнайомців…
— Она беременная была, на седьмом месяце. А они говорят: «Давай водку выпьем!» Куда ей пить? Она же беременная! Короче, я их побил. Потом был суд. Мне хотели дать два года, но дали три месяца. Жена перенервничала и потеряла ребенка (Янек витирає рукавом дублянки очі).
Далі чоловік розповідає, що йому пояснили: через місяць після суду він має приїхати і відправитись у в’язницю.
— Сегодня 5 октября, как раз месяц после моего суда. Я пришел в милицию и говорю: «Закрывайте меня!». А они отвечают: «У нас выходной! Приезжай во вторник и мы тебя закроем!» А я сегодня приехал! Теперь боюсь, что это специально. Подстава. Я уеду домой, а они меня в розыск подадут…
Янек прохає зняти його на відео і зафіксувати, що він 5-го жовтня дійсно приїздив до Нових Санжар. При цьому, представляючись, чомусь називається Геннадієм Олександровичем Бабенком із Писарівки. Потім, розповідаючи про сім’ю, говорить, що вдома його чекатиме із тюрми дружина і троє дітей. Найменшій — чотири місяці.
— А як же вона встигла народитися? Ти ж говорив, що дружина втратила дитину?
— Суд долго шел, — трохи подумавши, пояснює Янек (Геннадій).
Для зв’язку залишає свій номер телефона. Говорить, що мобільного у нього з собою немає, але сім-картку у в’язницю він планує пронести. Чоловік розкриває сумку і показує, із чим він планує їхати на три місяці до СІЗО: кілька пар білизни, сорочка, пляшка пива.
Повністю пройнявшись довірою до нових знайомих, Янек прохає піти з ним до райвідділу і сфотографувати його на фоні головної міліцейської будівлі Нових Санжар. На знак доказу того, що він справді приходив здаватися.
Після позування на сходах Янек зникає за дверима чергової частини. Потім повертається у супроводі двох міліціонерів.
— Ти чого напився? — суворо запитує чоловіка один з них. — Тобі ж сказали: приїжджай у вівторок! (До колеги) Відвези його у Руденківку і посади на поїзд.
Янека саджають у машину дільничного інспектора і везуть на залізничну станцію. На прощання він радісно махає з вікна рукою і кричить:
— Спасибо! Встретимся там!
Де «там» — не зовсім зрозуміло, але зустрічатися у місці, куди його відвезуть вже у вівторок, чомусь не дуже хочеться.
У тому, що Янек (Геннадій) таки благополучно потрапить у в’язницю у належний строк, нас запевнив начальник райвідділу міліції Сергій Махно. Він пояснив, що новий кодекс дійсно набагато людяніший за старий. І тепер людина, яка отримує реальний строк, після рішення суду дійсно може поїхати додому, а не одразу вирушити за ґрати.
— Так, бувають випадки, коли ми потім шукаємо цих осіб. Але для людини, яка усвідомила свою провину і не збирається тікати від закону, це гарна нагода підготуватися, можливо, доробити якісь справи, — пояснює Сергій Махно. — Стосовно згаданого вами чоловіка, то по ньому, наскільки мені відомо, ще не було рішення суду, тому ув’язнити його ми просто не мали права.
Щодо Геннадія Бабенка, то у понеділок рішення про його засудження до позбавлення волі терміном на 3 місяці надійшло у райвідділ із канцелярії суду. І вже у вівторок наш герой під конвоєм відправився до Полтавського СІЗО, туди, куди він так прагнув потрапити аж на три дні раніше.