Інцидент між жителькою Дашківки і представниками фірми «Кернел» виник навколо земельної ділянки. Черкаська є її власником, а «Кернел» — орендарем.
Навесні цього року ми повідомляли про конфлікт і наступну за ним судову тяжбу між кількома жителями села Бутенки і агрофірмою «Добробут», котра орендує тамтешні землі. Уже тоді чимало фахівців у галузі земельних відносин і права передбачали, що це далеко не остання конфліктна ситуація у цій сфері. Одразу кілька об’єктивних і суб’єктивних чинників призводять до того, що боротьба за право обробляти кобеляцькі землі буде лише загострюватися. І далеко не завжди її вестимуть цивільним способом: за столом переговорів чи в залі суду. Головний чинник, що призводить до проблем, — недосконалість українського земельного законодавства. А після цього можна нарахувати ще з десяток причин, що породжують конфлікти навколо землі.
До речі, інцидент навколо бутенківських земель ще не вичерпаний. А його учасники дійшли аж до Верховного Суду України. І навіть, якщо вища судова інстанція в державі виголосить остаточний вердикт, далеко не факт, що його визнає сторона, котра програє.
«…А хата у вас добре стоїть?..»
Жителька Дашківки Тамара Черкаська після серйозної розмови із представниками холдингу «Кернел», що орендує в неї землю, потрапила в лікарню з гіпертонічним кризом. А все через те, що не дійшла згоди щодо термінів користування її ділянкою. «Я хотіла віддати їм землю тільки на два роки. А вони кажуть: «Давай на п’ять», — розповідає Тамара. — Можливо, я б і погодилась, так вони ще й термін діючого договору постійно продовжують. Я вважаю, що він закінчується у 2012 році. Вони сказали, що у 2013-ому. Ми з чоловіком вирішили почекати ще цей рік, аби тільки не судитися. А нам кажуть: «По 2015-ий». Тут моє терпіння і лопнуло».
За словами Тамари Черкаської, вона вирішила не пускати техніку «Кернела» на свій пай. Коли приїхали трактори, жінка просто сіла посеред земельної ділянки і не дозволяла її обробляти. «Я їм сказала, що гвіздків прямо на полі натикаю і вони колеса собі попробивають», — говорить Черкаська.
За її словами, через кілька днів до неї додому приїхали представники орендаря. «Це був Володимир Сиса, він у нас керуючий, і з ним хтось із охорони. По-моєму, Гречкосій його прізвище», — згадує жінка. Володимир Сиса нібито спробував умовити сім’ю Черкаських продовжити співпрацю з «Кернелом». Але ті не погодилися.
А коли Тамара пригрозила розкидати по полю гвіздки, представник охорони сказав: «А хата у вас добре стоїть?» «Це ж що за погрози такі? Я свою землю захищаю, а він хату мені знести погрожує?» — гнівається Черкаська. Вона стверджує, що були свідки цієї розмови — житель Дашківки Федір Заєць із дружиною.
Микола Черкаський, чоловік Тамари, теж вирішив забрати свій пай. Хоча через це йому довелося звільнитися з роботи. Він працював у «Кернел» сторожем. Подружжя стверджує, що свою землю будуть обробляти самостійно. А забрали її не лише через те, що не узгодили термін дії договору. Селяни бояться, що під час процесу продажу землі орендарі їх обдурять. І, або продадуть землю без відома власників, або куплять за заниженою ціною. «Судитися із «Кернером» я не буду, — заявила Тамара Черкаська. — А розповідаю про все це, щоб інші знали і були насторожі. А я свою землю вже забрала».
Не такий страшний «Кернел»
Через кілька днів ми зустрілися з Володимиром Сисою. Він представляє в Дашківці інтереси холдингу «Кернел». Розмова відбулася в адмінбудівлі фірми. Володимир Сиса має своє бачення даної ситуації. Більше того, він наголосив, що агрофірма й надалі оброблятиме землю Черкаських. Адже термін договору, за його словами, не закінчився. «Ось, дивіться, у договорі є пункт, — показує документ Сиса. — У ньому йдеться про те, що угода починає діяти з моменту її реєстрації в державних органах. Так, зареєстрований документ значно пізніше, аніж сторони «вдарили по руках». Але ж це не є провиною «Кернела». Ану, покажіть мені хоча б один договір у районі, який зареєстрували як потрібно, за 15 днів».
Володимир Сиса стверджує, що «Кернел» у стосунках із орендодавцями діє виключно у правовому полі. За його словами, усі люди отримують договори «на руки» і можуть ознайомитися з їх змістом. «Більше того, ми платимо, у середньому, по 6,8 відсотка від оціночної вартості землі. Це — найбільше в районі. Коли я прийшов працювати в «Кернел», то в Дашківці люди отримували десь близько 1500 за пай, а зараз — майже п’ять тисяч», — заявляє Сиса.
На його думку, селян спеціально вводять у оману конкуренти «Кернела». «Людям кажуть: От вони («Кернел» — від автора) внесли по 300 кілограмів добрив. І в наступному році вирахують із вас півтори тисячі. А це — неправда. Ніхто ж нас не примушував стільки добрив уносити. Просто ми хочемо мати врожай», — пояснює Сиса. Він погоджується, що в законодавстві є пункт про те, що орендар може вимагати відшкодування за покращення якості ґрунту. «Але ж лише за письмовою згодою власника землі, — наголосив посадовець. — Не погоджуєтесь ви з цим пунктом, не підписуйте. Ніхто з вас нічого не вирахує і землю не забере».
Щодо погроз на адресу Черкаських, то Сиса вважає, що їх не було. «Так, я теж був свідком тієї розмови. До речі, вона на відеореєстратор записана, — каже Сиса. — Наш співробітник говорив про хату. Але то не була погроза. Крім того, на запису є й слова «захисника» Черкаських. Того, хто хоче їх землю обробляти. То там таке, що вуха в’януть. От за такі слова фірма може пред’явити претензії через суд».
Можливо, у Європі полегшає
Скільки ж потрібно часу, щоб зареєструвати договір оренди і з якого моменту він починає діяти? Якщо в угоді прописано, що він починає діяти з моменту реєстрації в державних органах, то так воно і є. А щоб його зареєструвати, підприємцю знадобиться не менше, аніж півроку. І аж ніяк не 15 днів, про які люблять розповідати чиновники. І це — лише в разі, якщо людина у всі кабінети ледве не ногою двері відкриває. А простому смертному можна й кілька років чекати.
Щоправда, у 2013-ому посадовці внесли в процес відносин орендарів і селян деяку ясність. Договори, укладені в цьому році, починають діяти з моменту підписання.
Отже, Тамарі Черкаській, Володимиру Сисі і ще мільйонам українцям доведеться ще повоювати між собою. Одна надія — у Європу йдемо. Можливо, там полегшає.
