Минулого тижня журналісти «ЕХО» перевіряли внутрішній туалет у одній зі шкіл району. Облаштований він за останніми сучасними вимогами, але щоб відвідати його, частині діток доводиться все рівно виходити на вулицю.
— Є різні технічні можливості: з біотуалетами і так далі. Головне, щоб діти, особливо молодшого віку, у зимовий період не ходили в туалет на вулицю.
Цитата належить міністру освіти та науки України Дмитру Табачнику. У виступах на телебаченні та у пресі він неодноразово наголошував, що дітки у школах мають користуватися внутрішніми туалетами, щоб, передусім, зберегти здоров’я. Адже щоб відвідати надвірний туалет треба вискочити з теплої школи на холодну вулицю, а потім повернутися назад. І, можливо, отримати застуду. Ще один із високих державних чиновників особливо переймався здоров’ям дівчаток, які в мороз вибігають за потребою до холодних надвірних туалетів. Із загрозою для здоров’я учнів вирішили боротися.
У всій Україні провели ревізію шкіл. І тим, у кого внутрішніх вбиралень не було, доручили їх якнайшвидше облаштувати. Новосанжарщина, звичайно ж, винятком не стала. І перед 1 вересня влада відрапортувала: у одинадцяти школах, які раніше користувалися надвірними вбиральнями, внутрішні туалети вже є. Щоправда, представники влади уточнили, що через нестачу вільних приміщень у деяких навчальних закладах довелося встановлювати біотуалети. У деяких — проводити добудову.
Журналісти «ЕХО» іще з 1-го вересня планували відвідати одну зі шкіл та подивитись на внутрішній туалет усередині навчального закладу. Та все відкладали. І ось минулого тижня ми побували в пристанційнівській школі, у якій з початку цього навчального року діти можуть користуватися внутрішньою вбиральнею.
Новий туалет журналістам охоче показує директор місцевої школи Людмила Рубайко. Йдемо коридором, у якому учні під час перерви грають у теніс. За кілька метрів двері, які ведуть до вбиральні. Усередині чисто і комфортно. Три кабінки: для хлопчиків, дівчаток та службовий. На виході: два умивальники, сушарка для рук та дзеркало.
За словами директора, на спорудження внутрішнього туалету пішло 30 тисяч гривень, отриманих малоперещепинською сільською радою в рахунок соціальної угоди. У школі дуже довго вагалися, де саме облаштовувати вбиральню. Адже вільного приміщення в навчальному закладі просто не було. Щоб виділити місце під туалет усередині школи, довелося пожертвувати одним класом. Щоб компенсувати цю втрату, розділили перегородкою один із кабінетів на навчальну кімнату та учительську. Із цим школі допоміг директор елеватору «Чиста криниця» Микола Харченко.
До 1-го вересня внутрішній туалет у школі зробили. Проте вимогу міністра освіти виконали лише частково. Так, діти дійсно мають можливість ходити в теплий внутрішній туалет. Та частині з них усе одно доведеться в зимовий період вдягатися і виходити на вулицю. Чому? Усе просто. У пристанційнівській школі — два навчальних корпуси. Один для старших класів, один — для менших. Туалет облаштували в більшому корпусі, де навчаються дітки старшого віку. А от меншеньким школярам, щоб потрапити до сучасної вбиральні, потрібно вдягтися, вийти зі свого корпусу на вулицю, пройтися до сусіднього приміщення, справити природну потребу і повернутися назад.
У ідеалі, щоб діти Пристанційного могли ходити в туалету, не виходячи надвір, потрібно було б облаштувати дві вбиральні в кожному з корпусів. Але це, звичайно ж, потребувало б і місця, і додаткових коштів. Проте навіть такий варіант не дозволив би їм узимку цілий навчальний день не виходити з корпусу. Адже їдальня школи… розміщена в окремому приміщенні. І щоб сходити поїсти учням і менших, і старших класів доводиться вдягатися і йти на обід.
Зараз, доки на дворі теплий жовтень, більшість учнів обох корпусів ходять до надвірного туалету, розташованого метрів за тридцять-сорок від обох навчальних приміщень.
Підіб’ємо невеликі підсумки наших відвідин. Внутрішній туалет у школі є? Є. Діти мають змогу ним користуватися? Так. Чи можуть вони ним користуватися, не виходячи надвір? Не всі. Добре це чи погано? Звісно, погано. Та навряд чи хтось у цьому винен. Був би у Пристанційному один великий корпус, як, приміром, у Нових Санжарах, Руденківці чи Нехворощі, дітки могли б цілий день проводити у школі, не маючи потреби виходити надвір. Тут тобі — і навчальні класи, і їдальня, і туалет. О восьмій до школи зайшов, о чотирнадцятій тридцять вийшов. У Пристанційному новий корпус навряд чи побудують. Так що місцевим школярикам доведеться в холодні місяці тепліше вдягатися перед мандрівкою до їдальні чи до туалету.
Наступного разу ми плануємо відвідати одну зі шкіл, де встановили кабінки біотуалетів. Щоб поцікавитись, як цю технічну можливість реалізували в навчальних закладах. Добре буде, якщо внутрішні туалети в школах зробили дійсно для зручності та збереження здоров’я дітей. І погано, якщо створені вони виключно заради «галочки» перед начальством…
