П’ятьох екзотичних птахів спільно доглядають працівники та вихованці навчального закладу.
Днями ми дізналися, що в Кобеляцькій школі-інтернат з’явилися досить екзотичні птахи — павичі. Журналісти «ЕХО» вирішили навідатись до навчального закладу, аби побачити їх на власні очі. Розповісти про птахів люб’язно погодилась директор школи-інтернат Валентина Шпорт.
За її словами, п’ятьох павичів, двох самців та трьох самочок, привезли до Кобелях із Біликів. Птахів подарував наш земляк. Чоловік забажав зробити такий дарунок учням школи-інтернату, аби вони мали можливість щодня милуватися павичами та вчилися доглядати за ними.
Працівники та вихованці навчального закладу дуже зраділи птахам і одразу ж почали читати відповідну літературу про них. Також призначили людину, яка буде постійно доглядати за павичами. Це працівниця школи-інтернат Віра Тригубенко. За словами Валентини Шпорт, птахи утримуються на території інтернату в спеціально обладнаному вольєрі. Павичі легко переносять акліматизацію, невибагливі до умов утримання, малочутливі до дощу і холоду. Лише в особливо суворі зими їх потрібно тримати в утепленому сараї. Проте взимку, у денний час, птахів можна випускати на прогулянку. Годувати дорослих павичів потрібно тим же, чим і домашніх курей. Вони охоче їдять зерно, коренеплоди, м’ясо, хліб та іншу їжу.
Загалом, у Кобеляцькій школі-інтернаті павичі — це не єдина живність. Тут уже давно є підсобне господарство, де вирощують корів та свиней. Також є живий куточок, який милує очі дітей та працівників навчального закладу. У ньому мешкають папуги й рибки. За словами Валентини Шпорт, вихованці школи-інтернату з неабияким захватом сприйняли появу на території навчального закладу павичів. Вони регулярно навідуються до них та вчаться доглядати й підгодовувати їх.
Зрештою, Віра Тригубенко провела нас до вольєру, у якому знаходяться екзотичні птахи. За її словами, павичі важко переживають стреси. І навіть той факт, що за ними відтепер доглядає інший господар, вони перенесли складно.
— Спочатку птахи вели себе дико та насторожено. А тепер уже звикли до мене. Я до них відношусь лагідно, говорю тихо. Поруч із птахами веду себе дуже спокійно. Адже павичі не люблять шуму. Доглядати за ними я вже навчилася. І це виявилось зовсім не складно, — розповіла Віра Олександрівна.
Коли ми підійшли до вольєру, то одразу ж змогли виокремити з-поміж птахів самців. Самці вирізняються досить яскравим пір’ям. Вони, беззаперечно, є окрасою будь-якого двору. Проте хвости свої птахи не розпускали. Як виявилось, через прохолодну погоду.
Насамкінець нашої екскурсії до школи-інтернату Валентина Шпорт висловила сподівання, що кількість тваринок та птахів у навчальному закладі з часом буде збільшуватись. А це, безсумнівно, буде приносити радість і дітям, і працівникам закладу.
