На черговій колегії Новосанжарського відділу освіти говорили про інклюзивне навчання та насильство у навчальних закладах.
Особливу увагу під час засідання колегії приділили навчанню дітей з особливими потребами. Так, директор Новосанжарського НВК Микола Решетило розповів, що його заклад уже має досвід навчання і навіть випуску дітей з інвалідністю. Проте ще складніше навчати дітей, які мають дуже важкі фізичні захворювання. А викладачам навчально-виховного комплексу доводиться працювати і з такими, адже у закладі навчаються п’ять діток з будинку-інтернату. До школи вони не ходять, викладачі приходять до їх закладу і проводять заняття там. Дається це не завжди легко.
— Треба розуміти, що ці дітки — тяжко хворі. До них потрібен особливий підхід. І не кожен педагог погоджується навчати таких особливих дітей, бо не має спеціальних навичок, — пояснив Микола Решетило.
Директор кунцівської школи Тетяна Ганжа поцікавилась, який документ має отримувати дитина з особливими потребами, яка навчається разом з іншими.
— Такий документ є, — пояснила головний спеціаліст відділу освіти Тамара Кусайко. — Дитина отримує атестат, просто у додатку проставляються оцінки лише з тих предметів, які вона вивчала.
Значну частину колегії приділили питанню насильства у школі. Методист відділу освіти Наталія Дев’ятко розповіла присутнім про дітей-агресорів та дітей-жертв.
— Дитина-агресор — часто емоційно недорозвинута через проблеми у родині, через позбавлення уваги з боку батьків. Дитина-жертва — часто самотня. Із нею не хочуть дружити, щоб самим не стати жертвами агресії. Найгірше, коли вдома таких дітей-жертв батьки привчають: не жалійся, не донось. Через це такі діти часто не знаходять захисту ні в школі, ні вдома, — констатувала Наталія Олександрівна.
У обговоренні цього питання присутні на колегії говорили про те, що великий вплив на зростання дитячої агресії мають телебачення та Інтернет. Зокрема, назвали таку статистику: за роки навчання у школі середньостатистична дитина бачить по телевізору близько 8 тисяч убивств та 100 тисяч актів насильства! Це все призводить до того, що дитина потім неправильно оцінює навколишній світ і моделює своє ставлення до нього.
— Ми ж його тільки раз ударили! — цитує Наталія Дев’ятко п’ятикласників із звичайної української школи. — Вони штовхнули однокласника, той вдарився головою і помер. Діти, надивившись бойовиків, вважають, що людина може померти, лише коли її вдарити кільканадцять разів!
Висловлюючи свою думку з цього питання, Тамара Кусайко говорить очевидні, але правильні речі: потрібно більше говорити про такі проблеми з батьками.
— Вони зачасту вважають, що комп’ютер — це панацея від впливу вулиці! Але батьки часто просто не цікавляться, чим займається дитина за тим комп’ютером. Зараз поширений такий виховний механізм: вдягли, взули, гроші дали і відправили до нас! У школі, мовляв, навчать і виховають! — зауважила Тамара Миколаївна.
Найгірше з цього усього те, що діти, які нібито мають достаток і всім забезпечені, в результаті недоотримують головного — батьківської уваги і тепла. Звідси потім і береться агресія, бажання зробити боляче слабшому за себе. Між тим, батькам цілком під силу попередити ці проблеми. Достатньо знайти бодай одну годину на день, щоб сісти і поговорити з дитиною про її життя, проблеми та інтереси.
