У Новосанжарському НВК проходить декада виховання ціннісного ставлення до людей та до себе «Відкриваємо серця для людей». Декада розпочалася Святом доброти, яке провели учні 5-А класу разом із класним керівником Валентиною Чумак, учителем музики Іриною Братіковою та бібліотекарями Ларисою Татаєвою та Наталією Войтенко.
Свято відбулося у читальному залі бібліотеки, прибраному квітами, плакатами, на яких написані вислови про доброту та милосердя, а також із гарно оформленою виставкою книг та портретом Василя Сухомлинського, бо саме його твори допомагають нам зрозуміти найбільшу мудрість: людина приходить у цей світ для добра.
Що це був за захід! Діти розповідали про красу людської душі, про відповідальність за те, що відбувається у світі, і за тих, кого приручили, про вміння прощати. Валентина Миколаївна гарно говорила про великого педагога, мудрого вчителя і просто чудову людину Василя Сухомлинського. А потім усі разом читали і слухали його оповідання і казки, сповнені тепла і сонця, аби зрозуміти, що творити повсякчас добро для інших — це велике покликання кожного з нас. А на завершення всі діти разом складали вірша про те, яким треба бути в житті. Думаю, що цей виховний захід був не для «галочки», бо всі дорослі намагалися донести до кожного дитячого серденька істину: людина у світ приходить для добра.
Конкурс на власну поезію
Конкурс юних обдарувань на власний твір «Від серця до серця хай іде доброта» заслуговує на особливу увагу. Без перебільшення скажу, що навіть позаздрила від щирої душі таланту наших дітей. Журі в складі бібліотекарів Лариси Татаєвої та Наталії Войтенко, психолога Наталії Шовкопляс, головного спеціаліста відділу у справах молоді, сім’ї та спорту Людмили Прищепи в один голос заявили, що всім би учасникам віддали першість, але все ж таки розподілили місця. Тож, шановні читачі, вашій увазі — творчість наших вихованців. Вчитайтесь, щоб зрозуміти, яка глибока думка у кожній поезії чи прозі юних талантів.
Ти знаєш, що ти — людина…
Що таке людина? Це жива істота, яка відрізняється від тварини тим, що має мову, писемність, уміє мислити, будувати, творити тощо. Усі ми це знаємо з дитинства. «Людина — цар природи» — загальновідома істина, але в чому її суть? Чому людина, а не відмідь, лев, слон має право втручатися у життя природи, наділена переліченими вище властивостями?
Справа в тому, що людина має душу, духовність, яка обмежує її діяльність певними правилами і нормами поведінки, яка створила цілу систему цінностей. Така система часто діє на рівні підсвідомості: ми замислюємося, чому,, наприклад, не можна красти. Не можна і все. Звичайно, це записано у Біблії, та хтось може і не знати Святе Письмо, але ніколи і не подумаємо про крадіжку.
Це ті норми, які нам прищеплювали з дитинства, які передались нам із молоком матері, на яких ми виховувалися у дитячому садку, школі, які перейшли до нас із книжок. Жити за цими нормами, цією мораллю, на мій погляд, — це і значить бути людиною. Знання про те, якою повинна бути людина, відбиті у народних прислів»ях: «Бережи честь змолоду», «Не одежа красить людину, а добрі діла», «Чого собі не зичиш, і другому не жадай», «Хто чисте сумління має, спокійно спати лягає».
Отже, від тварини людину відрізняє душа, що перешкоджає їй робити зло.
Вікторія Сіврюк, 8-В клас
Щастя
Щастя — почуття прекрасне,
Недовготривале, ясне.
Воно несподівано приходить до нас,
І стукає у двері в зовсім різний час.
У когось це щастя сидить на плечі,
А хтось відчуває його в душі.
Бо воно ж десь поруч, нікуди не тікає,
І кожна людина цього чекає.
Усі прагнуть щастя і стають мрійливі,
Та рідко по-справжньому
бувають щасливі.
І де ж тоді його можна віднайти?
Раптом людина перестане вірити?
Щастя… А яке воно завжди буває?
Кожному своє, ніхто цього не знає!
Перший чинник, звісно ж,
це для нас кохання,
Що несе нам радість, мрії, сподівання.
Дружба є важливим фактором для нас,
Тут веселощі і втіха час у час.
Вона усім дає нам зрозуміти:
Кому, і як, із ким треба дружити.
Останнє — це дружнє сімейне життя,
Воно дає надію на світле майбуття.
І ми у щастя віримо завжди,
Бо це оберігає нас від біди.
Ірина Дрига (співавтор вірша Ірина Бутенко), 8-В клас
Людина починається з добра
Живи на світі і добро твори!
Просто добро даруй весь час ти людям.
Добро — це над приємна мить
Без неї важко жити буде.
Людина починається з добра
Назавжди ці слова запам’ятай.
Роби добро, про це не забувай!
І посміхнеться весь твій рідний край.
Завжди твори добро ти людям
Й тоді вже легше жити в світі буде.
Людина починається з добра, запам’ятай!
Твори добро, про це не забувай!
Зікранець Анна, 5-Бклас
Добро і зло
Добро є дуже гарним
Зло брехнею манить.
Одні говорять добро це все
Інші не гоже діло це.
Треті — добро брехня всесвітня,
Четверті — зло не роби на цьому світі.
Кожен має свою правду.
Я свою маю правду добру,
щиру і ласкаву.
Добро — це сонце, місяць, небо…
Зло — брехня, і бійка, й сварка!
Добро роби, а зло минай —
І завжди все це пам’ятай!
Хабло Катерина, 5-Б клас
Лист другу
Напиши листа старому другу,
Котрого не бачив сотню літ.
Із серця свого викинь жаль і тугу
І напиши йому, який прекрасний світ!
Як гарно вранці милуватися світанком
Чи зорі рахувати уночі…
Потрібно з другом поділитися останком
Всього добра, що ще лишилось у душі.
Старайся другу щастя мить подарувати,
У нього вистачає власних бід.
Не варто сумом день його псувати,
Залиш в його думках лиш добрий слід.
Тож напиши листа, порадуй друга!
Ти не зважай на сумніви свої
Хоч у житті у тебе чорна смуга,
Та на папері хай співають солов’ї!
Можливо в друга теж усе не як помаслу.
І гасне вже запал в душі його…
Та, щоб в очах його вогні не гасли
Ти частку серця подаруй йому.
Максим Михайлик, 11-A клас
ЧУДО
Повірити важко у чудj
Реальність усіх засліпля.
Шукають чудес усі люди
Та мрія їх дуже близька.
А чи не чудо ота павутинка,
Що маленька істота плете,
Вона теж, мов маленька людинка,
Вона ж поруч із нами живе.
Або ж спів маленької пташки,
Чудесний її голосок,
Білосніжна пелюстка ромашки
І мов сонця осінній листок.
Навколо чудес так багато.
Навіщо слова ці прості.
В серці чудес слід шукати
І в кожній квітучій душі.
Захарченко Ярина, 10-Б
Небо
Небо палає вогнями печалі,
Тужить, марніє воно, шаленіє
Від чорноти, що на землі воно страждає.
Що з нами? Чом щастя немає?
Серця на Землі кам’яніють.
Обличчя наші чорніють.
Стій! Зупинись!
Що сталося з нами ти подивись!
Від цієї злості важко вберегтись.
Засвіти свій промінь доброти,
І хоч всюди буде зло,
Ти все одно люби.
Зерно добра ти посій у собі
І хоч трішки світліше буде у небі.
Кучинська Леся, 10-Б клас
Промінчик добра
Веселий, щирий, теплий, літній
Промінчик з небес на тебе погляда.
Приємну усмішку ти на ньому побачиш
І усміхнеться тобі уся земля.
Усміхнуться тобі квіти, річки, ліси і гаї,
Бо як не всміхнутися їм тобі?
Якщо ти добра і щира душа.
Адже серце палає і прагне добра.
Тож хай ваші серця
будуть відкриті для нього,
А воно вже неодмінно
знайде туди дорогу.
Троценко Анжела, 10-Б клас
