Близько сотні кобелячан і біличан у ніч із п’ятниці на суботу поїхали в Київ.
Про те, що близько опівночі з Кобеляк до Києва поїдуть кілька автобусів із місцевими жителями, редакція знала ще опівдні. Цю інформацію нам повідомили активісти районного осередку політичної партії «Свобода». За їх словами, поїздку організували представники іншої політичної сили — Партії регіонів. Їх мета — участь у мітингу на підтримку Президента Януковича, що мав відбутися у столиці на Європейській площі. «Свободівці» упевнені, що на провладний мітинг люди їдуть за грошову винагороду. Суми при цьому називають різні - від 200 до 600 гривень. А один із інформаторів «ЕХО», котрий проживає у Царичанці, озвучив узагалі шалену суму в 1000 гривень. За його словами, саме стільки обіцяють заплатити кожному, хто пробуде в Києві у Маріїнському парку дві доби. Заради справедливості потрібно згадати, що аналогічні претензії пред’являють і організаторам та учасникам Євромайдана. Опоненти євросипатиків заявляють, що і на Майдані Незалежності люди стоять за гроші. Щоправда, цифр при цьому не озвучують.
Та повернемось до конкретики. Кобеляцькі «свободівці» повідомили редакцію, що, пікетуючи автобуси, будуть закликати учасників поїздки відмовитись від неї.
…П’ятниця, 13-те, 23:30. Поряд із міською радою стоїть великий автобус «MAN». Неподалік припарковані кілька легкових автомобілів. На тротуарі та проїжджій частині стоїть декілька груп людей. Це - учасники поїздки, учасники пікету та міліціонери. «Свободівці» охоче фотографуються на фоні автобуса, говорять до інших людей: «Та покиньте це «гниле» діло! Не продавайтесь за 200 гривень». Ті, у свою чергу, відмовчуються. Кілька активістів «Свободи», а їх близько десятка, наклеюють на корпус автобуса наліпки з карикатурами на представників українського «істеблішмента». Водій (невисокий молодий хлопчина) зриває ці папірці і кидає їх на землю.
Іван Терновий, який очолює районну організацію «Свободи», так пояснив причину пікетування: «Нас обурює не стільки сам факт поїздки людей на провладний мітинг. Хоча вважаємо аморальним підтримку тієї чи іншої політичної сили за гроші. Ще більше «Свободу», та, думаю, інші політичні сили обурює той факт, що організацією поїздок займається діюча влада. У той час, коли в навчальних закладах збирають батьків і пропонують здати гроші на подарунки їх же дітям, керівники районної ради й адміністрації та їх підлеглі знаходять десятки тисяч гривень на оплату таких ось «екскурсій». Мені цікаво, чи вистачить совісті у панів Таранушича і Тагадюка вручати учням подарунки, куплені за гроші їх батьків? Четверо міліціонерів стоять осторонь і спостерігають за подіями. Один із них, Іван Савченко, пояснює присутність такої кількості правоохоронців: «Ми слідкуємо за дотриманням громадського порядку, аби не було сутичок. Узагалі ж, одні мають право їхати, інші — пікетувати».
Коли приїжджає другий автобус, виникає невелике пожвавлення. «Свободівці» починають скандувати: «Ганьба!». Богдан Царичанський звертається до водія: «Саня! Та не їдь ти на Київ, поїхали краще на полювання!» Міліціонери підходять ближче, але знову ж, лише спостерігають за розвитком подій.
Доки все це відбувається, із «MANа» виходить гурт людей. Вони закурюють. Більшість із пасажирів — біличани. А ось у «Ікарус» сідають, у основному, мешканці Кобеляк. Практично всі вони — представники різних підрозділів райдержадміністрації. Керує ними співробітник Кобеляцької районної ради Анатолій Кучеренко. На запитання щодо маршруту і мети поїздки Анатолій Іванович відповідає: «Це екскурсія в Київ. Їдемо по історичних місцях».
— На Майдан теж їдете?
— А що, Майдан — це теж історичне місце.
— А хто фінансує поїздку?
— Ініціативна група.
Доки «екскурсанти» продовжують заходити в автобус, пікетувальники не припиняють своєї агітації з метою відмовитись від поїздки. Зрештою, один чоловік, одягнутий у штани і куртку військового зразка, забирає свої речі з автотранспорту. Його вітають оплесками. А Микола Антонов, депутат райради, обіймає чоловіка.
Уся ця подія в часі зайняла півгодини. Після цього автобуси рушають, «свободівці» розходяться. Йдуть із місця події і міліціонери. Один із них жартує: «А ми — на дискотеку. Там точно «гарячіше» буде!».
У понеділок до редакції зателефонував депутат Кобеляцької райради Микола Жук. Він висловив обурення з приводу організації поїздок бюджетників у Київ для участі в мітингу на підтримку діючої влади. Микола Григорович вважає, що цим процесом управляють безпосередньо керівники району. Зокрема, він згадував прізвище голови районної ради Юрія Тагадюка. Микола Жук зазначив: «Воно б то й нібито нічого страшного в цьому немає. Але ж людей на такі мітинги зганяють примусово. Усі керівники управлінь та відділів держадміністрації і навіть недержавних структур отримують рознарядки із залучення своїх підлеглих до поїздок. А гроші для оплати автобусів збирають із підприємців. Краще б ті кошти на подарунки дітворі направили. Я обов’язково висловлю своє обурення на сесії районної ради».
У свою чергу, голова районної ради Юрій Тагадюк відкидає всі обвинувачення у використанні владою бюджетних грошей для фінансування поїздок у Київ. Він сказав: «Обвинувачувати владу у подібних діях можуть тільки люди, які абсолютно нічого не розуміють у процесі утворення та розподілення бюджету. Для всіх інших ще раз поясню, що нецільове використання бюджетних коштів є злочином. І жоден керівник у Кобеляцькому районі на подібні дії не зважиться».
P.S. У редакції на даний момент немає стовідсотково підтверджених даних щодо поїздок на політичні мітинги з тієї чи іншої сторони. Та й у цьому разі цифри, які називаються, є досить вражаючими. 1000 гривень за дві доби некваліфікованої роботи — шалена сума. Це в той час, коли в Кобеляцькій податковій інспекції постійно звільняються молоді працівники, яких не задовольняє оплата їх праці. У податковій молодий спеціаліст отримує менше тисячі гривень за місяць кваліфікованої важкої роботи. Два дні і місяць — різниця просто шалена. Навіть якщо за стояння на мітингу платять 200 гривень за день — це теж висока оплата. У місяць набігає більше чотирьох тисяч гривень. Таким чином люди, які оплачують подібні заходи, роблять велике зло. Вони руйнують систему цінностей у державі. А з цим — і саму державу. Адже подібний підхід до оплати праці аж ніяк не стимулює створення нового національного продукту.
