Права людини — це універсальна цінність, що дає можливість «вимірювати» усі важливі явища та події, які відбуваються в суспільстві й у світі.
Зокрема, у відповідності зі ст. 23 Загальної декларації прав людини, вільне обрання праці або вільне погодження про неї проголошене у ч. 1 ст. 43 Конституції України. Гарантуючи це право, держава, як зазначається у ч. 2 ст. 43 Конституції, створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Право на працю, згідно з положенням ст. 43, включає право на належні, безпечні та здорові умови праці та на заробітну плату не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Окрім того, стаття 43 Основного Закону забороняє використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах.
Конституція захищає не лише право на працю, а й на відпочинок. Ст. 45 проголошує, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, установленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи в нічний час. Законом установлено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень, а щорічна основна відпустка надається робітникам тривалістю не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік.
На жаль, такі негативні явища як використання праці незареєстрованих найманих осіб, виплата зарплати «в конвертах» або в розмірі нижче законодавчо встановленого мінімуму не втрачають своєї актуальності як в Полтавській області, так і в Україні.
Наймані працівники не завжди розуміють, що погоджуючись на такі умови, вони позбавляють себе конституційного захисту сьогодні й можливості отримання достойної пенсії в майбутньому. Такі робітники є незахищеними від незаконного звільнення, не мають ніяких гарантій на безпечні та здорові умови праці, гарантованого права на відпочинок. Окрім того, праця без оформлення трудових відносин не дає права на оплату лікарняних листків, виплату втраченого заробітку у зв’язку з втратою непрацездатності в разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, виплату допомоги по безробіттю.
В Україні завдання щодо здійснення державного нагляду та контролю за додержанням суб’єктами господарювання законодавства про працю покладено на Державну інспекцію України з питань праці та її територіальні органи. Територіальна державна інспекція з питань праці, у межах наданих повноважень, здійснює нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
У разі виявлення в ході перевірок порушень трудового законодавства державні інспектори праці видають у встановленому порядку обов’язкові до виконання приписи щодо усунення порушень, складають протоколи про адміністративні правопорушення, вносять пропозиції про накладення дисциплінарних стягнень, а також у випадку виявлення ознак злочинів надсилають матеріали перевірок до правоохоронних органів для вирішення питання про притягнення винних посадових осіб до кримінальної відповідальності. На роботодавців:
— відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративну відповідальність, накладається штраф від 30 до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;
— грубе порушення трудового законодавства, відповідно до статті 172 Кримінального кодексу України, тягне за собою штраф у розмірі до 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправні роботи на строк до двох років.
Більш суворе покарання передбачено за ті ж самі дії, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда. До грубих порушень законодавства про працю належить, зокрема, незаконні вимоги до працівника щодо роботи у вихідні та святкові дні, понадурочної роботи, роботи у важких умовах, безпідставні зміни умов роботи на гірші, не надання відпустки та інші порушення, які суттєво впливають на конституційні права громадянина. Також іншим грубим порушенням законодавства про працю є неукладення трудового договору з фізичною особою в письмовій формі та нереєстрація цього договору в тижневий строк із моменту фактичного допущення працівника до роботи в державній службі зайнятості.
На сьогодні серед країн Європи Україна має найнижчі штрафні санкції за порушення законодавства про працю, у тому числі і за несвоєчасну та не в повному обсязі виплату заробітної плати, додержання мінімальних державних гарантій. Одночасно в країнах Європи мінімальні штрафні санкції за зазначене порушення складають від 8,3 тис. грн. (Болгарія) до 100 тис. грн. (Чехія).
Окрім контролюючих функцій, фахівці Територіальної державної інспекції з питань праці проводять активну консультаційну й роз’яснювальну роботу з питань додержання законодавства про працю та законодавства про зайнятість.
Якщо працівник вважає, що його трудові права порушено, він може звернутися до Територіальної державної інспекції з питань праці в Полтавській області. На підставі письмового звернення працівника інспекція проведе перевірку дотримання роботодавцем трудового законодавства і застосує заходи захисту трудових прав згідно з повноваженнями.
