13-го лютого в кінотеатрі Нових Санжар відбувся захід, приурочений 25-річчю виведення радянських військ з Афганістану, а також вшануванню учасників бойових дій на території інших держав.
О 11:00 в глядацькому залі зібралися винуватці свята, їхні родичі та школярі. У цей час на екрані демонструються слайди «Новосанжарці — учасники бойових дій в Афганістані». Відкривають вшанування ведучі, які розповідають про ці історичні моменти присутнім.
— День 15 лютого 1989 року нагадує українцям про довгу, жорстоку і чужу війну, яка чорною смугою пройшла долею тисяч наших співгромадян. 3290 загиблих, 80 зниклих безвісті, 5 000 покалічених — ось втрати України у цій війні. Лишилися без підтримки синів 1 980 батьків і 2729 матерів, стали вдовами 505 молодих жінок, сиротами 711 дітей.
Також ведучі розповіли про новосанжарців, які воювали на території Угорщини, Єгипту, Китаю, Чехословаччини. Загалом воїнів-інтернаціоналістів у Новосанжарському районі нараховується 119 чоловік. І підсумували, що сьогоднішня зустріч — це данина пам’яті всім, хто причетний до героїчної і трагічної афганської війни, яка тривала у два рази довше, ніж Велика Вітчизняна; хто мужньо і з гідністю виконував свій інтернаціональний обов’язок.
Зі словами пошани виступають голова районної ради Володимир Левицький, перший заступник голови райдержадміністрації Володимир Тараненко, голова районної організації воїнів-інтернаціоналістів Михайло Коркішко.
— Це буде для нас як уроком, щоб не повторилось те, що було з нами, щоб не було більше на нашій землі війни, — підсумовує Михайло Коркішко.
Також на заході вручали афганцям грамоти та медалі, а жінки в українському вбранні їм дарували квіти. Тим часом на екрані демонстрували фотозвіт про встановлення в парку Перемоги БМП. Після цього хвилиною мовчання вшанували полеглих воїнів-інтернаціоналістів. Також присутнім на заході показали відеокадри хроніки, присвячені афганській війні. На екрані демонструвалися фото молодих хлопців та епізоди справжніх бойових дій. Потрібно зауважити, що під час перегляду цього фільму не тільки в жінок, а й у мужніх чоловіків накочувалися на очі сльози, яких можна було не соромитися. Адже це були сльози пам’яті та щирого смутку…
