Уперше народне віче в Нових Санжарах було таким людним. На центральну площу вийшли близько тисячі чоловік. Ажіотаж можна було зрозуміти. По-перше, моноліт влади, який ще місяць тому видавався непохитним, тріснув і розвалився на шматки. По-друге, ще в суботу Новими Санжарами почали ходити чутки: «Завтра впаде Ленін!» Прихильники комуністичного вождя почали готуватися до його захисту, патріоти — раділи тому, що останнього ідола радянської системи буде повалено.
На самому початку віче питання повалення пам’ятника Леніну викликало певну дискусію. Селищний голова Андрій Река запропонував демонтувати вождя світового пролетаріату у вівторок, 25-го лютого, після відповідного рішення сесії селищної ради. Проте люди на площі після цих слів почали скандувати: «Сьогодні! Сьогодні!» Виникла невелика суперечка. Організатори новосанжарського майдану запропонували людям прийняти рішення просто на віче.
— Хто за те, щоб ідол упав сьогодні?
Майже весь майдан синхронно підняв руки. «Проти» проголосували кілька чоловік, та й з тих деякі одразу опустили. Далі все було дуже швидко. Люди поставили до постаменту драбину, накинули на шию Іллічу два троси. Кільканадцять чоловік ухопили за троси і почали синхронно розхитувати Леніна. Він якось одразу почав піддаватися, розгойдуватися взад-уперед. І вже за три хвилини вождь світового комунізму різко нахилився вперед і розбив головою бетонну плитку доріжки на центральній площі. Ілліч виявися не гранітним і не бетонним, яким видавався знизу, а зробленим із якогось бронзового сплаву.
Тепер віче продовжувалося біля порожнього п’єдесталу. На місце, де стояв радянський ідол, одразу ж встановили державний прапор України. Оратори виступали, стоячи просто на спині поваленого Ілліча. Одразу ж представники новосанжарської громади запропонували кілька варіантів використання місця перебування Леніна. Один з них — встановлення на місці п’єдесталу фонтана. Другий — перенесення в центр містечка бюста Тараса Шевченка. Третій — спорудження на місці знесеного пам’ятника вождеві стелли з десятьма Божими заповідями.
Далі громада знову перейшла на традиційне місце проведення віче. І над площею залунали імена і прізвища загиблих у Києві революціонерів Майдану та правоохоронців. Після цього священики української православної церкви Київського патріархату провели молебень за усіма загиблими і закликали учасників віче до спільної молитви.
До речі, після повалення пам’ятника Леніну до активістів новосанжарського майдану підійшли представники церкви Євангельських християн-баптистів і подякували за те, що патріоти скинули пам’ятник діячеві, який нищив церкви і саджав у в’язниці справжніх вірян.
— Ми віримо, що зараз дійсно будується нова Україна. І у ній справді буде свобода совісті та воля, — сказав один із вірян.
Про політику на цьому віче майже не говорили. Не той час і не той настрій. Єдине, що один із активістів Майдану закликав не поспішати ділити «портфелі», а навпаки, контролювати будь-кого, хто захоче прийти до майбутньої влади.
— Революція в Україні — це лише 10 відсотків від того, що нам належить зробити! Попереду важка робота по перелому старої системи. І нехай не тішать себе думкою ті, колишні, хто сьогодні мріє на крові майданівців потрапити до владних крісел! Не пустіть їх туди! Ви усіх їх знаєте, тому не послаблюйте увагу і слідкуйте за тими, хто вчора служив злочинному режиму, а завтра захоче проголосити себе патріотом.
Віче тривало близько трьох годин. Наприкінці його учасники домовилися, що наступного разу зберуться серед тижня і громадою зайдуть на сесію районної ради, яку зроблять відкритою. Якщо до того часу фракцію Партії Регіонів не розпустять, то люди поставлять перед депутатами таку вимогу. За попередньою інформацією, опозиційні депутати вимагатимуть скликати позачергову сесію у середу чи четвер.
