Учні Новосанжарського НВК через пензлі та фарби передали свої враження від подій у Києві. Їх роботи розповідають про загиблих героїв, про захисників Майдану, які пройшли через втрати, вогонь і смерть.
Матуся рідно, я не повернуся,
Ніколи вже до тебе не прийду.
І з нареченою я не вклонюся,
А з кулею у серці в землю я піду…
Але не плач, таких як я — багато:
І молодих, і з скронями у сивині.
За Україну йшли ми на солдатів,
У центрі Києва, на тій страшній війні.
А снайпер, що був відданий тирану,
Свій постріл влучний слав не навмання.
Я не жалкую, що помер так рано,
За свій народ не шкода і життя.
Прийде весна в шаленому розмаї,
Розквітнуть яблуні у нашому саду,
Згадай мене, але не плач, благаю,
В небесній сотні варту я несу!
Вероніка Ювченко, 11-Б Новосанжарський НВК
У холі районної ради цього тижня відкрилася постійно діюча виставка малюнків учнів Новосанжарського НВК, вихованців учителя образотворчого мистецтва Юрія Дебелого. Із робіт, створених школярами, дивляться Сергій Нігоян, Михайло Жизнєвський, Юрій Вербицький, Герої Небесної сотні. Роботи різні. Одні — більш досконалі, із ретельно вималюваними деталями та обличчями. Інші — дуже дитячі, ніби створені похапцем, але від цього якісь милі та неординарні.
— Діти пройнялися цією темою. Але насправді, якщо зізнатися, то майже половина з них перед цим просто не знали, які саме події відбулися в Києві у лютневі дні! — говорить одна з педагогів Новосанжарського НВК Катерина Вісич. — Потім вони знайшли інформацію в Інтернеті, прочитали і надихнулися.
Більшість малюнків присвячені загиблим героям Небесної сотні, деякі — подіям на Майдані в грудні 2013-го — лютому 2014-го. Привертає увагу малюнок Віктора Співака із 6-В. На ньому зображений хлопчина в окулярах, який сидить на купі автомобільних скатів і читає книгу. За ним видніється ряд міліціонерів із щитами. Така собі картинка з буднів української революції. Таким бачить українського повстанця шестикласник: не екстремістом, готовим різати і убивати, а інтелектуалом, людиною, яка у вільну хвилину дістає з наплічника книгу.
Тема автомобільних скатів простежується в багатьох малюнках. Вони просто-таки стали одним із символів цієї революції, поруч із будівельним шоломом та саморобним дерев’яним щитом. На малюнку Ярини Захарченко скати палають. І з диму та вогню в небо підіймається зграя птахів. Їх багато, їх — сотня. Небесна сотня, яка підіймається у блакить.
«Герої не вмирають» — так називається робота Анни Охрей. На жовто-блакитному фоні вона намалювала загиблих Героїв. Відомих усій країні, таких як Сергій Нігоян і тих, чиї імена не запам’ятали, але яких будуть пам’ятати ті, заради кого вони загинули. Нігоян, Жизнєвський, Вербицький — їх знав кожний, тому що вони стали першими жертвами війни українського народу з режимом. На жаль, усіх Героїв Небесної Сотні навряд чи пам’ятатимуть поіменно. Надто багато їх… Надто багато, щоб запам’ятати поіменно. Надто багато, щоб забути їх подвиг…
«Україна понад усе…» — називає свою роботу Елла Кушніренко. Символічна Україна зображена дівчиною у вінку та вишитій сорочці. Її закривають собою ряди повстанців із щитами, на яких зображений Герб України. Навколо палає вогонь, але вони стоять, закриваючи собою країну. Дійсно, для тих, хто закрив собою Майдан і Україну 18-20 лютого, для тих, хто стояв на морозі під вибухи гранат та свист куль, усі ці три місяці понад усе була Україна. Не гроші, не слава, не особистий комфорт. «Україна понад усе!» — ці три слова, які за останні місяці стали не просто красивим виразом. Вони стали клятвою, присягою, обіцянкою нинішнім та прийдешнім поколінням.
Виставку малюнків наступного тижня планують перенести з холу районної ради на вулицю, до місця, де незабаром має з’явитися пам’ятник Героям Небесної Сотні. Там роботи новосанжарських учнів зможуть побачити всі бажаючі.
