Жителька села Ленінове купила у Царичанському районі холодильник, який не морозить. Проте повернути свої гроші за нього жінка не може: у неї немає жодних документів, які б підтверджували факт покупки.
Нас усіх іноді дурять. Когось — більше, когось — менше. Іноді ми дуримо себе самі. По-різному буває. Наприклад, ми за старою (радянською?) звичкою продовжуємо вірити людям на слово. Цим часто користуються шахраї і просто нечесні люди. А ми занадто виховані (чи дурні?), щоб попрохати у сумнівної людини: а покажіть-но документ! Або запитати у продавця десь на ринку: а у вас є сертифікат якості або якийсь подібний документ? «Це ж некрасиво. Так не робиться», — неписане народне правило. Правильно? Правильно. А потім ми себе ж картаємо за надмірну довірливість та непередбачливість.
У історії, яку ми хочемо вам розповісти, довірливістю простої жінки скористалися не дуже чесні люди і фактично забрали у неї 1200 гривень за річ, яка, можливо, не вартує і мідяка. Ну, як сказати: забрали? Вона сама віддала гроші цим людям. Як потім з’ясувалось, не дуже порядним.
Проста жінка Людмила Косенко із Ленінового вирішила купити холодильник. Великих статків у неї немає. Як сама жінка говорить, вона допомагає і п’ятьом дорослим дітям, і онукам, тому на рахунку кожна копійка. Отже, купувати новий холодильник для неї було б надто дорого. Тому Людмила Леонідівна вирішила скористатися простим і перевіреним способом: знайти потрібну річ за оголошенням у газеті. Купила собі черговий номер тижневика «ЕХО» і прочитала, що у Царичанці хтось продає досить непоганий двокамерний холодильник марки «Арістон».
— Я подзвонила по номеру телефона, вказаному в об’яві. Трубку взяла жінка. Сказала, що холодильник хороший, що йому років десять і в ремонті він не був. Ми сторгувалися за 1200 гривень. Вона ще сказала, що холодильник самі привезуть, — розповіла Людмила Косенко у новосанжарській редакції «ЕХО».
Того ж дня із Царичанки приїхала машина і привезла до Ленінового замовлений холодильник. Але… чомусь не тієї марки.
— Я кажу: «Це ж не «Арістон», а «Снайге»!» А вони мені: «То ви нас неправильно зрозуміли! Той «Арістон» ми вже продали. Беріть цей, він нормально працює!»
Жінка подумала і погодилась. Холодильник занесли у будинок. Увімкнули, він обнадійливо загудів. Попробували морозильну камеру: холодить. Продавці були люб’язними і погодились взяти частину суми за привезений холодильник не готівкою, а, так би мовити, бартером. У будинку був старий непрацюючий холодильник, який гості оцінили у 200 гривень і погодились забрати в рахунок оплати. Решту суми, 1000 гривень, Людмила Леонідівна віддала їм готівкою.
Найцікавіше почалося наступного дня. Оскільки Людмила Косенко тримає кількох корів, то холодильник їй був потрібен, зокрема, і для того, щоб зберігати там молоко. Наскільки ж вона була здивована, коли через день вийняла молоко із холодильника: воно було теплим!
— Заради інтересу я взяла градусник і вирішила поміряти температуру всередині. Подивилась — там +16°! Холодильник не працював, лише морозильна камера…
Обурена жінка одразу ж зателефонувала колишній власниці «Снайге» і поскаржилась їй, що придбана техніка не працює. Проте мешканка Царичанки не поспішала повертати гроші за непрацюючий холодильник.
— Він вам просто не понравився, ви його не хотіли брати, тому і відмовляєтесь тепер! — ошелешила вона мешканку Ленінового у телефонній розмові.
Робити нічого. Довелось Людмилі Косенко розшукувати адресу нечесної мешканки Царичанки, наймати машину за 200 гривень і везти непрацюючий холодильник його попередній власниці.
Знайти жінку-продавця у Царичанці виявилось нескладно: у дворі десятками стояли холодильники, газові плити та пральні машини. Непрацюючий «Снайге» завезли та вивантажили у дворі. Проте повертати гроші за нього колишня власниця не збиралась. Вона пояснила, що холодильник міг зіпсуватися під час перевезення із Ленінового до Царичанки. І підкреслила, що готівки у неї при собі немає.
Із цими словами жінка закрила ворота свого двору просто перед носом у Людмили Косенко. Зрозумівши, що гроші їй повертати не збираються, жінка вирішила звернутись до міліції. Зателефонувала 102 і хвилин за десять до двору під’їхав наряд царичанських правоохоронців. Вони трохи поспілкувались із продавчинею холодильників, а потім пояснили Людмилі Косенко, що нічим допомогти не можуть.
— Заяву в міліцію я не писала. Так ні з чим і повернулася додому, — бідкається Людмила Леонідівна. — І холодильники їй обидва віддала, і грошей своїх не забрала, і вже, мабуть, мені їх не бачити. Ви хоч напишіть про це, щоб інші люди на таких шахраїв не натрапили!
Повернути свої гроші Людмилі Косенко дійсно буде складно. Якщо не сказати — практично неможливо. Адже, віддаючи гроші за холодильник мешканці Царичанки, вона натомість не попрохала жодного папірця. Не кажучи вже про якийсь гарантійний талон. А отже, довести сам факт купівлі-продажу видається практично неможливим. Не допоможе у даному випадку і держінспекція з захисту прав споживачів.
Ігор Жорняк, фахівець Полтавського управління держінспекції, пояснив:
— По-людськи жінку дуже шкода. Але держава їй допомогти не зможе. Законодавство не регламентує порядок дій при придбанні товару без документів або тих, що були у вжитку. Якщо ви купили такий товар, то вас ніхто не захистить. У нашому випадку постраждала повинна була одразу відмовитися від покупки, коли їй привезли «Снайге» замість «Арістона». Вона ж не купувала б літні капці, якщо замовляла валянки.
