28-го березня у Новосанжарському Центрі культури та дозвілля пройшов гала-концерт міжрайонного конкурсу юних вокалістів.
Три роки «Дзвінких»: від міжшкільних до міжрайонних
Народилися «Дзвінкі голоси» у Руденківці. Точніше, у Руденківській загальноосвітній школі. Автором ідеї конкурсу була вчитель музики Олена Мостова. Головним практичним організатором — директор школи Андрій Дігтяр. У 2012-му році вони на власний страх та ризик спробували провести у школі вокальний конкурс для талановитих дітей. Тоді участь у «Дзвінких голосах» брали лише учні Руденківської школи. Винятком був Сергій Бабенко, який представляв сусідню Зачепилівку.
Перший конкурс викликав і у школі, і в селі небувалий ажіотаж. На концерти до маленької актової зали школи приходили сотні місцевих жителів. Деякі були готові кілька годин простояти на ногах десь у коридорі, аби лише почути, як співають руденківські діти. Перший конкурс виграла учениця Руденківської школи Альона Кібенко. А наступного року «Дзвінкі голоси» вже офіційно стали міжшкільними.
Головною інтригою «Дзвінких голосів-2013» була, звичайно ж, боротьба «своїх», руденківських, вокалістів із «чужими»: санжарцями, нехворощанами, маячанами. Тоді, нагадаємо, представниця Руденківки Аня Олійник у підсумку стала другою. А перше місце зайняла Поліна Моцак із Нових Санжар.
Перед третім конкурсом «Дзвінких голосів» організатори вирішили ще розширити географію учасників. Тому через «ЕХО» звернулися до юних вокалістів із усіх чотирьох районів розповсюдження тижневика. На жаль, відгукнулися на пропозицію лише представниці Кобеляччини — Ярослава Козар із Бутенок та Катерина Сердюк із Світлогірського. Проте і це вже дозволило називати «Дзвінкі голоси-2014» міжрайонним конкурсом юних вокалістів. Зрозуміло, що і перемога у конкурсі стала ще більш жаданою та почесною. Після двох конкурсних днів, які традиційно пройшли у Руденківській школі, важко було однозначно сказати, хто ж став переможцями конкурсу у молодшій та старшій групах. Дуже вже рівними були виступи виконавців. І шанси на підсумкове призове місце мали практично всі учасники конкурсу. Звичайно ж, організатори і члени журі вже знали переможців після підрахунку балів за другий конкурсний день. Проте зберігали інтригу до гала-концерту.
Аншлаг, аншлаг
Якби на гала-концерт «Дзвінких голосів» у Нових Санжарах продавали квитки, то вони, імовірно, закінчилися б ще за півгодини до початку виступів. Зала Новосанжарського Центру культури і дозвілля була практично повною. Хтось зауважив, що більшість глядацьких місць зайняли родичі, близькі та знайомі самих виконавців, але яка, зрештою, різниця? Дитячий вокальний конкурс зібрав у Нових Санжарах повну залу, і це надзвичайно приємно всім: і його учасникам, і організаторам, і, звісно ж, рідним конкурсантів. Адже одна справа, кола твоя дитина виступає десь на шкільному ранку або на концерті у клубі, і зовсім інша, коли вона стоїть на головній сцені району, а перед нею — триста уважних глядачів і слухачів. Яке б місце ця дитина у підсумку не зайняла, у неї вже буде ця хвилина успіху, хвилина слави. Нехай і лише у районному масштабі.
Отже, зал був майже повним. А на сцену під оплески один за одним виходили учасники. Цього разу можливість виступити перед глядачами отримали і Маргарита Кучинська та Діана Муха, які пропустили конкурсні дні через хворобу. Кожен учасник цього дня виконував одну, найкращу, пісню із чотирьох конкурсних. Хтось — українську, хтось — російську, хтось хіт ХХ століття. Глядачі у залі підбадьорливо посміхалися вокалістам, гаряче аплодували і активно підспівували. Хоча учасники все одно помітно хвилювалися. Так, конкурсі дні вже позаду. Так, уже відомо, хто переміг і хто програв. Здавалося б, можна вийти і виступити без хвилювання. Адже табличок із оцінками суворого журі вже не буде. Проте вокалісти все одно хвилювались. Тому деякі виступи видалися не такими яскравими, якими були на конкурсних днях. Але глядачі, на відміну від суддів, не зважали на якісь дрібні вокальні огріхи. Їм дарували пісні. Дарували з хвилюванням, іноді з тремтінням у голосі, але щиро, з душею. І глядачі вдячно приймали ці дарунки. І плескали, плескали, плескали…
Наталії Сулаєвій та її «команді» зал аплодував стоячи
Гала-концерт був цікавим не тільки і не стільки сольними номерами. Іще на перших «Дзвінких голосах» започаткували традицію: кожен учасник має заспівати у парі з членом журі або представником оргкомітету конкурсу. От 28-го березня такі новостворені дуети й тішили виступами новосанжарську публіку. Одним із найбільш яскравих був дует учасниці із Світлогірського Катерини Сердюк та заслуженої артистки України Наталії Сулаєвої. Їхнє попурі на тему українських пісень зал сприйняв на «ура». Взагалі, дуети були дуже цікаві та несподівані. Альона Панасенко виступила із директором своєї школи Андрієм Дігтярем. Єдиний юнак на «Дзвінких голосах», Олександр Перерва, заспівав із авторкою конкурсу Оленою Мостовою, а Марина Рубайко — із директором ЦКД Олександром Торбіним.
Якщо старші учасники співали із членами журі та оргкомітету, то їх маленькі товариші просто спільно виконали дитячу пісню про зелене слоненя.
Але найбільш ефектним був виступ команди журі. Наталія Сулаєва разом зі своєю полтавською «командою» заспівали пісню «Не хлібом єдиним». Під приспів «Україна — свята родина! А в родині хай буде лад!» підвівся увесь зал. Люди аплодували від самого початку і до закінчення виступу і сіли на свої місця лише тоді, коли полтавські артисти залишили сцену. Заради такого заряду позитиву та доброї енергії варто було прийти на гала-концерт. Ну і, звичайно, щоб дізнатися, хто ж його таки виграв.
Цьогорічні «Дзвінки голоси» виграли представниці двох районів
У молодшій групі, на радість місцевої публіки, перше місце зайняла представниця Нових Санжар Анастасія Білокінь. Вона отримала не лише диплом переможниці, але й грошову премію у розмірі 800 гривень (кошти для премії у молодшій категорії надав депутат районної ради Анатолій Юрченко).
У старшій віковій категорії третє місце здобула представниця Сухої Маячки Тетяна Онипко. Разом із відповідним дипломом дівчина отримала і величезного іграшкового ведмедя із рук сільського голови Івана Чечеля. Варто зауважити, що сільські та селищний голови Новосанжарського району відгукнулись на запрошення організаторів та приїхали на гала-концерт, щоб привітати «своїх» дітей. А от їх кобеляцькі колеги до Нових Санжар не завітали, тому юні представниці Бутенок та Світлогірського напевно відчували себе трохи обділеними увагою.
Друге місце у цьому році отримав Олександр Перерва із Малого Кобелячка. Юнакові заразом можна було б подарувати і звання «Прогрес року», адже його ріст як вокаліста в один голос відзначили і судді, і глядачі.
І, нарешті, переможницею «Дзвінких голосів-2014» у старшій віковій категорії стала представниця Кобеляцького району Катерина Сердюк із Світлогірського. Окрім квітів, морального задоволення і оплесків залу дівчина отримала і вагоме матеріальне заохочення у вигляді 1000 гривень (премію для переможця старшої категорії надав депутат районної ради Микола Харченко).
Руденківка також не залишилася без відзнаки. Марина Рубайко отримала «Приз глядацьких симпатій» і усі кошти, зібрані від продажу квитків під час двох конкурсних днів.
Варто зауважити, що гала-концерт відвідали (і чесно просиділи від початку до кінця!) представники новосанжарської влади. Після виступів і голова районної ради Геннадій Супрун, і в. о. голови райдержадміністрації Володимир Борт, і селищний голова Андрій Река говорили про свої позитивні враження від побаченого і почутого. А селищний голова ще й запросив усіх учасників гала-концерту заспівати для Нових Санжар на День матері, 15 травня.
Усі пісні заспівані, усі нагороди вручені. Якраз час для святкового торту. Його виносить на сцену «хрещений батько» конкурсу Андрій Дігтяр. На величезному дивові кондитерського мистецтва горять три свічки — символ третіх «Дзвінких голосів». Усі учасники тісно обступають торт і з кількох спроб задимають свічки.
— Бувайте, «Дзвінкі голоси-2014»! Здрастуйте, «Дзвінкі голоси-2015»! — говорить зі сцени Олена Мостова перед спільною і для членів журі та оргкомітету, і для усіх учасників піснею.
Наостанок Андрій Дігтяр дякує усім: і вокалістам, і глядачам, і тим, хто допомагав у організації гала-концерту. Окрему подяку директор школи адресує приватній агрофірмі «Санжари-Агросвіт» та управлінню з експлуатації газового господарства, які допомагали транспортом. Також Андрій Васильович дякує представникам кафедри музики педуніверситету за якісне та неупереджене оцінювання виступів; районному відділу освіти, методичному кабінету, будинку дитячої та юнацької творчості за сприяння та допомогу. Окреме «спасибі» отримують ті, хто готував маленьких ведучих за кулісами.
— Спасибі Центру культури та дозвілля, який гостинно прийняв нас сьогодні! Ми обов’язково повернемося на цю сцену. І «Дзвінкі голоси» ще раз зазвучать для новосанжарців!
Глядачі розходяться, рідні та друзі вітають учасників. Хтось розрізає величезний святковий торт, якого б не було, якби не рада сільгоспвиробників Новосанжарщини і не організаційні здібності голови ради Руденківської школи Оксани Бурди.
«Дзвінкі голоси-2014» — уже історія. У тому, що конкурс буде і наступного року, зараз немає ніяких сумнівів. Якщо його провели в умовах революції та неоголошеної війни, то в мирний час, як кажуть, сам Бог велів. Але якими будуть «Дзвінкі голоси-2015» поки що невідомо. Можливо, конкурс відтепер проходитиме на районній сцені, починаючи відбором і закінчуючи гала-концертом. Можливо, «Дзвінкі голоси» із міжрайонних стануть обласними. Давайте дочекаємось наступного року і подивимось. Буде цікаво, це точно.
Фото із концерту можна переглянути у нашій галереї
