«Я розумів, що мене посадять до в’язниці і діти залишаться сиротами, тому я їх...»

Перед винесенням вироку Віктор, котрий під час судових засідань поводився досить цинічно й замкнуто, пообіцяв судовій колегії «влаштувати циркове шоу». Що саме він збирався зробити, залишилося загадкою, оскільки посилена охорона конвоїрів у складі десяти (!) чоловік перед входом у приміщення суду відібрала у нього колючі й ріжучі предмети. Від свого останнього слова Віктор Саленко відмовився, процідивши лише, що якби він був космонавтом, про що мріяв у дитинстві, то сів би в ракету й бачив би всіх... Далі пішов набір нецензурних слів. Без матів Саленко висловлюватися не може. Тому, якщо їх опустити, вийде, що по суті запитань, поставлених йому судом, він практично не сказав нічого суттєвого. І взагалі відсотків на дев'яносто цих запитань не відповідав, посилаючись на те, що згідно із 63-ою статтею Конституції України, кожний має право проти себе не свідчити. Вирок вислухав мовчки.

«Навіть вовча зграя вигодувала людських дитинчат. Чому ж він убив власних дітей?»
Про антропологічну теорію італійського лікаря Чезара Ломброзо Віктор навряд чи чув, хоча він повністю відповідає його опису основних ознак природжених потенційних злочинців. Це, зокрема, згідно з Ломброзо — асиметрія обличчя, роздвоєння лобової кістки, непропорційно висунута вперед щелепа, а також такі риси характеру: цинізм, відсутність почуття провини, здатності до каяття, агресивність, схильність до жорстокості й насильства, тенденція до ознак особливого співтовариства (татуювання, мовний жаргон і т.д.).
Щоправда, адвокат Віктора, призначений державою, захищав його на совість (хоча підсудний нецензурно висловлювався і на його адресу. — Авт.). Не порушуючи ні професійних, ні етичних норм, захисник підсудного доводив, дотримуючись виправдань самого Саленка, що його підзахисний нікого не хотів убивати й просив суд кваліфікувати його дії як нанесення своїм дорослим жертвам тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті, а вбивство дітей — як ненавмисне. Просив також звернути увагу на те, що Віктор виріс у родині, у якій батьки зловживали алкоголем, і що вбита ним співмешканка теж мала пристрасть до випивок. Цей факт, мовляв, не можна ігнорувати, оскільки сам підзахисний вів тверезий спосіб життя й усіляко боровся з алкоголізмом своїх близьких. Адвокат переконував судову колегію в тім, що «Саленко міг би адаптуватися в суспільстві — він любив читати книги, спілкуватися з іншими засудженими...».
Хоча навіть рідні засудженого ніколи не бажали б бачити його на волі. Відразу після жорстокого злочину, вчиненого Віктором, кореспондент газети спілкувалася з матір'ю вбивці, Тетяною Борисівною. І вона тоді сказала, уникаючи слова «син»: «Таким, як він, не місце серед людей. Ні, це не сімейний бешкетник був, а справжній кат, нелюд. Коли слідчий запитав мене, чи хочу я йому щось передати, я відповіла: «Нагадайте йому про книгу «Мауглі», яку він читав у дитинстві. У ній розповідається про те, як вовча зграя вигодувала людське дитинча. Чому ж він убив власних дітей?».
Думка матері не змінилася й на момент винесення вироку. Ні вона, ні чоловік, ні їхній молодший син не були присутні на судових засіданнях, пояснюючи це тим, що вони не бажають бачити Віктора. Тому в матеріалах кримінальної справи є тільки пояснення Тетяни Борисівни слідчому. «З дитинства, — говорила вона, — Віктор був дуже жорстоким до тварин, і це залишилося в нього назавжди. Траплялося, вішав котів і собак на деревах. А недавно взяв сокиру й ударив нашого пса по голові. Але собака залишився живий. Тоді він відрубав йому голову».
Як не дивно, але саме до собаки породи шарпай, на кличку Сьомка, Віктор був найбільше прив'язаний останнім часом. Сьомку він забрав у подруги своєї співмешканки після того, як той покусав її дитину. Розповідаючи слідчому про те, що передувало вбивству, Саленко згадував: «У той день я повернувся з Полтави, вигуляв собаку і вирішив піти до Зої…» А після вбивства, зайшовши в будинок до батьків, залишив записку із «заповітом» (орфографія збережена): «Не обижайте Семку не садить його на прив'язь и купайте хоч раз в месяць і вин вас ни предаст. Хай живе вин в хати». І ні слова жалю до своїх дітей, у яких
тільки що відняв життя...

Над своєю співмешканкою Віктор знущався так само, як над тваринами
Над своєю співмешканкою Зоєю Мисик Віктор Саленко знущався точно так само, як і над тваринами. Сусіди й родичі без синців її не бачили. Віктор бив Зою навіть по животі в той час, коли вона виношувала двійню. Декілька разів Зоя ховалася від його знущань у своєї старшої сестри Галини Бородатової у Лозовій (райцентр Харківської області. — Авт.). Племінниця загиблої Олена Остапенко розповідала суду, що сусіди тітки нерідко телефонували її мамі й повідомляли про те, що Саленко знову розпускає руки.
— Одного разу вона приїхала до нас у хусточці, яка щільно прикривала голову, — свідчила Олена. — «Фарбувала волосся й попалила, тепер доводиться прикривати» — сказала неправду. Але пізніше ми побачили, що голова тітки... обстрижена наголо. Зрештою, вона зізналася, що це справа рук її співмешканця. За щось він її так покарав. А іншого разу Саленко так побив її гнучким дротом по ногах, що в неї потріскалася шкіра. Тітка в нас затримувалася недовго. Саленко телефонував їй на мобільний, і вона знову поверталася до нього.
Що тримало цю жінку біля справжнього нелюда? Всепрощаюче кохання, страх, матеріальна залежність? Можливо, це був мазохізм. Переживаючи фізичні й моральні муки, жінка одержувала ні з чим незрівнянне сексуальне задоволення?
Вона намагалася розлучитися із цивільним чоловіком і... не могла. За рік спільного життя із Саленком Зоя Мисик чотири рази зверталася в райвідділ міліції із заявами про насильство в родині, але жодного разу так і не зняла побоїв, щоб можна було притягнути бешкетника до кримінальної відповідальності.
Довідавшись про вагітність, говорила в суді одна із сусідок загиблої, Зоя навіть позичила в неї п'ятдесят гривень на аборт. Але УЗО показало, що вона чекає двійню, і жінка зважилася родити. Як пояснював Віктор Саленко, за кілька місяців перед цим Зоя позбулася вагітності, не сказавши йому про це, чим засмутила його, оскільки він дуже хотів дітей. Хоча в чому саме виявлялася його турбота про бажаних дітей, зрозуміти складно. Хіба лише в тім, що відвіз цивільну дружину в пологовий будинок і забрав її звідти.
Єдиною людиною, котра по-справжньому підтримувала Зою морально й матеріально, була її 42-річна сестра Галина Бородатова. Після народження малят, яких назвали за бажанням батька Дмитриком і Ромою (хоча в Зої вже ріс старший син з таким ім'ям), Галина відразу примчала в Карлівку допомагати сестрі няньчити близнюків. Заодно привезла й грошей на погашення заборгованості за газ.
Можливо, її єдиним недоліком було те, що вона була занадто прямолінійною людиною, півтонів не сприймала, для неї існувало тільки біле й чорне. Віктора вона бачила лише в чорному кольорі.
Стосунки в Галі з Віктором не складалися давно. Прекрасно розуміючи, у яку халепу потрапила її молодша сестра, вона всіляко намагалася виправити ситуацію. Тобто, наполягала на розриві між Зоєю і її співмешканцем-тираном. За це Саленко її люто ненавидів. Під час досудового розслідування він пояснював мотив свого злочину саме тим, що Галина постійно грубо втручалася в його сімейне життя. Мовляв, вони із Зоєю жили душа в душу, і якби не «теща» (так він із сарказмом називав сестру цивільної дружини), то все було б добре.
Чергова сварка між Галиною й Віктором виникла перед реєстрацією
крихіток. Саленко наполягав на тому, що її потрібно відкласти доти, поки Зоя не розлучиться зі своїм чоловіком, котрий залишився в Харкові зі старшими дітьми. Аби він, батько дітей, зміг дати їм власне прізвище. Судове засідання із розірвання шлюбу повинне було ось-ось відбутися, однак місячний строк реєстрації немовлят закінчувався
18 липня, після чого довелося б платити штраф. Галя переконувала батьків Роми й Дмитрика, що свідоцтва про народження потрібно одержати 17 липня, і ні на день пізніше. А це означало, що прізвище в дітей буде не Саленко, а Мисик.
Не знайшовши порозуміння в жінок у принципово важливому для нього питанні, Віктор 16 липня, склавши свої речі, повернувся до батьків. Але ключ від Зоїної квартири залишив собі. Наступного дня, опівночі, він відкрив ним двері цієї самої квартири №2 на вулиці Кузнечній, 12...

«Підсудний не приховував: якби Галина вижила, він убив би її ще раз»
Віктор прийшов убивати. Із собою він прихопив сокиру, взявши її з батьківського льоху.
Галина перебувала на кухні й зустріла несподіваного гостя в штики:
— Що ти забув тут? Дітей ми записали сьогодні не на тебе, навіть ім'я батькові в хлопчиків не твоє, а Зоїного чоловіка. Ти їм ніхто й сюди більше не ходи!
За ці слова Саленко вдарив «тещу» з усієї сили обухом сокири по голові, вона навіть ойкнути не встигла. На голос з вітальні вийшла Зоя — вона в цей час саме годувала малят. «Я тебе не займу, тільки рот закрий, «кіпіш» не сади!» — наказав їй розгніваний чоловік. Однак жінка не вгамовувалась, і Віктор ударив її (цитую дослівно) «с легонца по затилку топором для острастки, думав, вона вгамується». Це не допомогло — Зоя продовжувала кричати. Тоді він увігнав лезо сокири їй у череп.
«Я зрозумів, що, напевно, убив Зою, і дуже злякався, — записав зі слів Саленка слідчий. — Я розумів, що мене посадять до в'язниці і діти залишаться сиротами, тому вдарив їх обухом по головах. Де лежав Дмитрик, а де Рома, не знав, оскільки не розрізняв їх. Галина ще харчала, але допомагати їй я не став. З того моменту, як я зайшов у квартиру, минула хвилина або півтори — я запам'ятав це, оскільки подивився на годинника. Виходячи з квартири, вимкнув світло й відправився до батьків, написав їм записку. Щоб зняти хвилювання, випив горілки й почав ходити вулицею. Пішов до цукрозаводу. Забруднений кров'ю одяг спалив, заодно й погрівся, тому що на вулиці лив дощ, і було холодно. А ранком зателефонував у міліцію й сказав, де я знаходжусь. Що мені було вже втрачати?».
Саленко не каявся, не шкодував про вчинене. Але коли при затриманні йому повідомили про те, що Галина жива й перебуває в лікарні, його лице спотворила гримаса: «Яка невдача!». На жаль, через кілька годин жінка померла — її травми були несумісні із життям.
— На судовому засіданні Віктор Саленко не приховував: «Якби ця гадюка (Галина. — Авт.) вижила, то я ще раз убив би її», — розповідає Лариса Лісіченко, котра очолювала судову колегію при розгляді цієї кримінальної справи. — Він хизувався тим, що на ньому чотири трупи. Хоча вже перед винесенням вироку сказав: «Дітей шкода». Однак, вигороджуючи себе, змінив показаня, дані їм безпосередньо після затримання. У суді Саленко відстоював версію, начебто лезо сокири зісковзнуло із топорища, коли він замахнувся на Зою, і випадково зачепило голову одного із хлопчиків. Тому другого із близнюків, мовляв, довелося добити. Дуже «гуманно». Він також стверджував, що знаряддя вбивства виявилося в його руках випадково — на Зоїній кухні начебто лежала сокира, якою зазвичай рубали м'ясо, і він схопився за неї, перебуваючи в стані афекту. Але ці міфи були спростовані низкою доказів і експертиз. Зрештою, важливо не стільки те, яким чином і чому він убив чотирьох людей. Є факт, і тільки він мав значення при винесенні остаточного рішення суду.
Віктор Саленко називав процес над ним цирковим спектаклем: навіщо, запитував, улаштовувати це шоу, якщо результат відомий наперед — його чекає довічне ув'язнення. Хоча сам же не без задоволення грав « головного героя»: артистично позував перед фото- і відеокамерами під час відтворення подій, натурально «організовував» (його вислів) «епілепсію» перед слідчими, коли щось йому не подобалося, навмисно затягував знайомство з матеріалами кримінальної справи у надії «покататися» між слідчим ізолятором і апеляційним судом, намагався пронести на вирок колото-ріжучі предмети... Судово-психіатрична експертиза дійшла висновку, що Віктор Саленко виявляє ознаки змішаного розладу особистості, однак яких-небудь тимчасових розладів психічної діяльності не виявляв, а, отже, міг усвідомлювати свої дії й керувати ними. А в переліку індивідуально-психологічних рис особистості експерти відзначили його моральне недорозвинення.
Ні Лариса Лісіченко, котра працює в судовій системі вже багато років, ні її старші колеги не пригадують, щоб на лаві підсудних опинялася людина, котра знищила власних дітей, та ще таких крихіток.
Таки правий Ломброзо? Потенційними злочинцями народжуються?

Р.S. Вирок суду поки що не набув чинності, тому справжнє ім'я засудженого змінено.

Логін:
Пароль:
запам'ятати