Відтепер дехто перевіряє не лише термін придатності товару перед тим, як його придбати, а і штрих-код.
Економічний патріотизм — один із способів показати сусідній державі, що українці проти не тільки тих подій, котрі відбулися в Криму, а й багатьох інших «дружніх кроків» цієї країни.
У ЗМІ зустрічається інформація про те, що люди в різних містах України підтримують акцію з бойкоту російських товарів і відмовляються їх купувати. Українців просять звертати увагу на штрих-код, який розміщений на упаковці, і не придбавати продукцію з двома першими цифрами — 46, які ідентифікують російського виробника.
І, мовляв, це буде відповіддю українців на агресію сусідньої держави та зазіхання на територіальну цілісність України. Адже кожна гривня, яку ми витрачаємо на придбання жувальної гумки чи мила, солодощів, виготовлених у Російській Федерації, йде у її бюджет. Із цих коштів фінансують російську армію, купують патрони, виготовляють дорогі бронетранспортери чи танки. І за них же, імовірно, і утримують російські спецслужби, які оплачують мітинги сепаратистів на сході України.
Ми вирішили дізнатися, чи ігнорують місцеві супермаркети та магазини продукти сусідньої країни. І з’ясувати, наскільки патріотичні самі кобелячани.
Спершу ми відвідали декілька місцевих супермаркетів. Як вияснилось, товарів, штрих-код яких починається цифрами «46», там удосталь. Зокрема, це чай, кава, шоколад, миючі засоби та засоби гігієни. Самі ж продавці пояснюють, що до деяких російських брендів покупці давно звикли. І купують їх, скоріш, по-звичці.
На кобеляцькому ринку російських товарів ми не знайшли. Але це не можна пояснити бойкотом. Адже молоко, м’ясо, фрукти й овочі, у основному, — українського виробництва. Та є багато маленьких магазинів із солодощами, побутовою хімією, косметикою, у яких товари з Росії становлять суттєвий відсоток. Тому й відмовлятися від них там не збираються.
Купувати чи не купувати російські товари — особиста справа кожного. Журналісти «ЕХО» вирішили провести опитування серед кобелячан. Ми цікавилися, чи підтримують вони акцію з бойкоту товарів російського виробництва. Для цього журналісти тижневика у п’ятницю зранку пройшлися центральними вулицями міста. Серед наших опитаних було 30 осіб різного віку, від 18 до 57. 17 респондентів підтримують акцію, 7 сказали, що не можуть повністю відмовитись від деяких російських брендів, а 6 жителів райцентру повідомили, що навіть не знали про неї.
Як з’ясувалось, кобелячани до цього бойкоту ставляться по-різному. Багато хто підтримує. Кажуть, що знайти альтернативу російським товарам неважко і закликають підтримувати вітчизняного виробника. Дехто з опитаних були дуже здивовані таким запитанням і відповідали, що, йдучи за покупками до супермаркету, ніколи не задумувались, хто є їх країною-виробником.
Хоча тепер, гадаємо, наші респонденти пильніше придивлятимуться до етикеток та штрих-кодів. Адже велика справа починається з маленьких кроків.
Пропонуємо читачам ознайомитись, якими думками ділилися з журналістами жителі райцентру.
Олексій і Галя (на фото): «Ми готові підтримати бойкот російських товарів. Хоча ще й не задумувались над цим. Наступного разу при покупці якогось товару обов’язково звертатимемо увагу на країну-виробника».
Марія, 25 років: «Якщо чесно, тільки з новин почула про таку акцію як бойкот російських товарів, то прийшла додому і спеціально перевірила, чи багато їх у мене. Як вияснилось, багато: миючі засоби, побутова хімія і косметика. Від дечого тепер, як розумію, доведеться відмовитись. Думаю, так буде правильно».
Руслана, 32 роки: «Усім російським продуктам я легко знайшла заміну. Підтримувати бойкот стала з початку агресії Росії. Думаю, як тільки проблеми в Україні закінчаться, я знову почну користуватися цими товарами. Адже проти самих росіян я нічого не маю. Та зараз бойкот — це реальна можливість підтримати наших».
Олександр, 29 років: «Не те, щоб не підтримую, але не бачу сенсу в цьому. Думаю, росіяни не надто засмутяться через те, що ми тут не купуватимемо їхні шоколадки. Тому я далі робитиму покупки, як і дотепер: зважаючи на ціну і якість, а не на країну-виробника».
