Стосунки між Україною та Росією, які загострилися останнім часом, сягають своїм корінням глибоко в історію, а їх наслідки матимуть глобальний характер. Це на перший погляд здається, що усім процесом управляє Путін і все залежить від його хворої уяви. На жаль, усе набагато складніше. Якщо 74 % росіян підтримують політику президента ядерної держави щодо окупації України, то це дуже серйозна проблема. Тішить лише те, що серед цього «мракобесия» 13 % розуміють наслідки експансії Володимира Путіна і виступають проти неї.
Але перший крок із боку Росії в Криму вже зроблено. І які б у «золотоверхій» в подальшому рішення не приймались (від війни з Україною і до повернення їй Криму), а результат буде один — розвал Росії.
Та це буде в майбутньому. А сьогодні велике «спасибі» Путіну, земний уклін Януковичу за те, що вони зробили для нас. Адже ці політики, як ніхто, об’єднують Захід і Схід України. Це вони дали можливість нам, громадянам України всіх національностей, подивитися на Росію не як на старшого брата, а як на далекого родича, який із налитими кров’ю очима (або чимось залитими) лізе в чужу хату, не підбираючи при цьому ні висловів, ні вчинків. Подивитися не тільки, як на рівного, а навіть із гори вниз, з позиції внутрішньої культури, прагнення до свободи, європейських цінностей і навіть інтелекту.
У світовій практиці не було таких прикладів, коли б в одній державі люди піднімалися за свої права, а їх по всьому світу підтримували чисельні діаспори. Єдине виключення — Росія.
Настав час говорити правду, подобається вона комусь чи ні, і говорити відкрито. Адже це — один із дієвих методів боротьби з путіно-гебельсівською пропагандою, яка зараз, на жаль, працює ефективно. На мою думку, протягом усієї української історії російський народ був для нас інколи дружнім сусідом, інколи захисником, частіше — завойовником, але ніколи не братнім.
Адже право називатися братом потрібно заслужити, а з російської сторони таке бажання відсутнє. Навпаки, знищення українських символів (прапора і герба), економічні і політичні диверсії, пряма інтервенція — ось не повний перелік «братської підтримки» від «братської Росії».
А тому, як писав геніальний російський поет М. Лермонтов:
Прощай, немытая Россия,
Страна рабов, страна господ.
И вы, мундиры голубые,
И ты, им преданный народ.
P. S. «Мундиры голубые» — символ жандармської держави
