Банк в умовах кризи: партнер чи рейдер?

Життя не така і проста річ. Сьогодні в тебе все добре: друзі, бізнес, робота, сім’я, а завтра… Хто знає, що буде завтра?
Живе в Кобеляках звичайна родина. Ще півтора роки тому і робота, і бізнес у них ішли на лад. Ніхто і не уявляв, що в державі може трапитися така біда, як зараз.
І от прийшов листопад 2008‑го року: кредитування припинилось, валюта стрибнула так, що аж у іменитих бізнесменів чуби затріщали. Що вже там говорити про Кобеляки чи Нові Санжари.
От саме в таких ситуаціях і виявляється справжній рівень фінансової установи, з якою ви співпрацюєте.
Ще у 2006 році голова родини, про яку згадувалось вище, взяв досить великий кредит у банку і чесно його сплачував. Всі були задоволені: банк отримував свої відсотки, людина чесно повертала отримані кошти.
Та сталася біда (по іншому це не назвеш), тобто криза: людина втратила більшу частину свого бізнесу. Відповідно і її платоспроможність впала.
18 грудня 2008 року, коли в нього ще не було жодного дня простроченого кредиту чоловік написав до банку першого листа, де просив тимчасово зменшити платіж. Банк письмово не відповів, але під час зустрічі йому сказали: «У нас програми по так званій реструктуризації ще не розроблені, але плати по скільки зможеш. Ми ж усі розуміємо ситуацію, а як керівництво в Києві допише свої інструкції, щось придумаємо».
Чоловік так і зробив, як йому в банку сказали, сподіваючись на порядність високо шанованої фінансової установи та на покращення ситуації як в Україні, так і у власному бізнесі. Оплачував кредит щомісячно по скільки міг. А в липні 2009 року отримав повістку із суду. З цих документів він зрозумів, що його просто «кинули». Ніхто і не думав укладати з ним будь-яких додаткових угод до кредитного договору.
Пізніше стали виявлятися і інші мотиви таких дій, адже заставою по кредиту виступила чи не єдина власність родини — житловий будинок. Вартість цього майна навіть за умов кризи як мінімум у п’ять разів перевищує суму кредиту.
Отримавши позов, чоловік стрімголов побіг до банку, з питаннями: «А як же, панове, ваші обіцянки. Ми ж домовлялись.» Керівництво установи покліпало очима і нічого путнього не відповіло, киваючи на полтавське начальство. У Полтаві пообіцяли допомогти і розібратися з підлеглими. Але не розібралися. Тиск, фальсифікація документів, погрози в подальшому стали справжньою позицією банку, при «вибиванні» неіснуючих боргів.
Адвоката, який намагався захистити інтереси позичальника, змусили відмовитися від представництва. Щойно призначеного начальника юридичного відділу даної фінансової установи, який намагався донести до керівництва філії банку інформацію щодо серйозних юридичних порушень, які були допущені при первісному оформленні позову, негайно звільнили, звинувативши у неіснуючій співпраці з позичальником.
Позиція керівництва більшості фінансових установ в Україні зараз така: якщо боржник не платить, необхідно стягувати борг примусово, якщо платить хоч потроху і сума кредиту суттєва, то з клієнтом домовляються про менший платіж, продовжуючи строк кредиту, чи укладають інші угоди, спрямовані на полегшення взаємного навантаження.
Банкіри розуміють, що не всі нинішні боржники шахраї. Більшість із них стали не платниками проти своєї волі і не бажають втрачати ні добре ім’я, ні своє майно.
В даному випадку виявилося все по-іншому: клієнта, який дійсно платить свій кредит просто «заганяють». Всі кошти, які він вносить, направляються на сплату відсотків, отримуючи надприбутки.
Коли чоловік піднатужився та вніс кошти так, щоб одразу сплатити всі відсотки і оплатити частину основного боргу за кредитом, йому додатково і відповідно незаконно нарахували близько 3000,00 гривень відсотків, але на сплату основного боргу не зарахували ні копійки (підтверджується документально).
Ви скажете, що це неможливо, адже банк контролює величезна кількість структур — та й це пряме порушення умов банківської ліцензії. Як виявляється, можливо.
Якщо комусь більш платоспроможному сподобався Ваш будинок, то борг вам можуть створити. А суд, вірячи на слово правильності цифр, нарахованих банком, без будь-якого перерахунку може винести рішення, звичайно, що не на вашу користь.
Хоча цього разу навіть суддя, який розглядає дану справу, прочитавши чергові уточнення до позову запитав у банкірів: «А як це він сплатив 16 тис. грн., а сума боргу не зменшилась?» Цікавою є і позиція прокуратури, яка як завжди «захищає державні інтереси», тобто банку. Є ще надія на те, що в прокуратурі не розібралися з розрахунками, які надали їм банкіри. Є ще надія... Люди добрі. Ми все ж таки люди… І напередодні Різдва Христового, коли пишеться цей репортаж, чомусь хоч трошки віриться в те, що чарівна панянка Феміда хоч на мить відкриє свої очі і подивиться не на гроші, а на трьох дітей, яких за її допомогою виганяють на вулицю. Все, що просив і просить позичальник у банку — зменшити платіж по кредиту на 30 % та продовжити строк кредитування, так щоб він міг з чистою совістю оплатити свій кредит. Від цього зароблять усі: і банк, і клієнт. Але як видно з позиції фінансової установи, вірніше певних її працівників, вони зацікавлені тільки в тому, щоб пограбувати родину. За результатами судового розгляду до редакції газети буде надана копія рішення суду, в якій не будуть приховані ні найменування банку, ні прізвища. Також будуть надані копії розрахунків направлені банком до суду, щоб кожен більш менш професійний бухгалтер міг самостійно порахувати цифри. Хтось із мудрих сказав: «Гроші ніщо. Репутація — все». Криза не вічна. Кредити — це кров фінансових установ. Без них банки нікому не потрібні. Колись відновиться і кредитування, і економіка. Та чи захочете ви іти до банку, який фальсифікує цифри, щоб вигнати Ваших дітей на вулицю?

Логін:
Пароль:
запам'ятати