Жителі однієї з вулиць міста щорічно відзначають день її заснування.
Нещодавно у Кобеляках мешканці вулиці Пархоменка зібралися разом, щоб відсвяткувати одразу дві події. Вони урочисто відзначили День Перемоги та день своєї вулиці. Ми завітали до цих кобелячан, аби дізнатися про їх традицію.
Жительки цієї вулиці Ольга Савенко та Катерина Голтвянська розповіли нам, що такий звичай започаткований дуже давно, ще з часів їхньої молодості. До слова, жінкам сьогодні близько сімдесяти років. Щорічно, у день якогось свята, вони всі гуртом виходять на вулицю, накривають стіл та святкують. Цього року для відзначення вони обрали 9 Травня.
— Кожне село святкує дату свого заснування, щороку кобелячани відзначають день міста. А у нас — день вулиці, — каже Катерина Голтвянська. — Колись, у часи нашої молодості, ми всі дружно збирались та йшли до річки. У основному, нас було не менше тридцяти чоловік. А сьогодні вже вік не той. Тому декілька останніх років ми збираємось прямо біля своїх будинків.
Ольга Савенко розповіла, що цю традицію вдало продовжують їхні діти. Вони пам’ятають її ще зі свого дитинства. Тому, ставши дорослими чоловіками та жінками, вони беруть на свято вже своїх дітей на онуків. І виступають не учасниками дійства, а його організаторами. Дехто, до речі, приїжджає до своїх рідних у Кобеляки здалеку.
— А ми в них так, на підхваті, — сміється Катерина Голтвянська.
Неабиякого колориту та ритму вніс у проведення свята артист Віктор Фесюра, який також є жителем цієї вулиці. Він запросив свого колегу з ансамблю «Ворскла» Володимира Заїку. І вони разом розважали земляків.
Смаколики для святкового столу готувала кожна родина. Отож, спільними зусиллями їм вдалось зібрати безліч смачних страв.
Жителі вулиці Пархоменка гуляли аж до пізнього вечора. За великим дружнім столом вони співали, жартували та переглядали старі фотографії з часів своєї молодості. Дехто навіть не впізнавав себе на фото.
— Знаєте, у нас дуже дружня вулиця, — каже Ольга Савенко. — Ми завжди допомагаємо один одному. Якщо у когось трапиться якесь нещастя, то ми всі гуртом намагаємось допомогти. Якщо якась радість, то і радіємо також разом. І так набагато легше та щасливіше живеться.
