18 травня відзначається Всесвітній день музеїв. Ми вирішили навідатись до Кобеляцького музею літератури та мистецтв і познайомитись із людьми, які там працюють.
Колектив зустрів нас із творчим підйомом. Як з’ясувалось, там працюють усього чотири жінки. Коли ми прийшли, то співробітниці музею якраз готували до відкриття персональну фотовиставку, присвячену Тарасу Шевченку. До речі, створена вона директором музею Тетяною Чешко. Жінка розповіла, що її пристрастю є пізнавальні подорожі. Нещодавно Тетяна Миколаївна відвідала батьківщину Тараса Шевченка. Остання її поїздка і трансформувалася у фотовиставку. Сама Тетяна Чешко за освітою — педагог. 25 років присвятила школі. Працювала учителем початкових класів. По натурі людина творча. І доля розпорядилася так, що відтепер Тетяна Миколаївна реалізовує всі свої творчі задуми в музеї. Та не забуває вона і про освітницьку діяльність. Адже багаторічна педагогічна практика дається взнаки. І більшість заходів, які проходять у музеї для школярів та студентів, здебільшого носять освітницький та виховний характер.
Ще одна співробітниця музею — Світлана Кравченко. За освітою вона художник розпису по дереву. Раніше Світлана була викладачем художньої студії «Веселка», яка працювала при музеї. І хоча зараз студія вже не працює за спеціальністю, та своє покликання художниця не покидає. Багато робіт розписує петриківським орнаментом. До речі, саме її руками розмальована зупинка в селі Сухинівка. Світлана розповіла, що багато друзів звертаються до неї з проханням розмалювати посуд до якогось свята. З-під її пензля навіть кімнати будинків набувають національного етноколориту.
Наталія Федорець працює в кобеляцькому музеї організатором екскурсій. Сьогодні вона є студенткою п’ятого курсу педагогічного університету. І у день нашого візиту вона здавала державні екзамени. Та Тетяна Чешко розповіла нам і про неї. Зокрема про те, що Наталія — молода дівчина. І у свій досить молодий вік має дуже цікаве захоплення. Вона є майстром решетилівської вишивки.
— Це дуже оригінальне заняття, яке притаманне лише Полтавському краю, — каже Тетяна Миколаївна. — Вона вишиває білим по білому. І це дуже нелегко. Та Наталія робить цю роботу бездоганно.
До слова, директор музею також має у своєму гардеробі вишивану сорочку руками Наталії. І вона з нетерпінням чекає нагоди одягти вишиванку, виготовлену в традиціях решетилівських майстрів. Остання працівниця, з якою ми познайомились, — це Юлія Руденко. Вона працює в музеї художником-оформлювачем. Її роботи прикрашають стіни установи поруч з картинами місцевих художників. Остання з її робіт — це портрет Тараса Шевченка. І директор зізналася, що вона в захваті від нього.
Загалом ми побачили, що колектив кобеляцького музею не лише творчий, а й дружній. На найближче майбутнє вони мають багато планів. Хоча ці плани не лише творчі, а й господарські. Зокрема, Тетяна Чешко поділилася з нами, що ніяк не дочекається того часу, коли довготривалі ремонтні роботи з водовідведення будуть завершені і вона зі спокійною душею зможе про них забути.
