Дитячий будинок сімейного типу — окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних дітей.
У один із таких дитячих будинків сімейного типу, який знаходиться у селі Кунцеве, ми нещодавно завітали. Роль мами-виховательки у ньому виконує Ольга Михайлівна Палійчук. У цій благородній справі їй допомагає чоловік Віктор.
Спочатку вони взяли на виховання двох діток із села Попове. Вадим та Оксана — братик і сестричка. Вадим у цьому році закінчує школу, а Оксані зараз 12 років. Дітей відразу помістили до лікарні, бо були дуже хворі та «запущені», а потім відправили у санаторій. Через півроку взяли ще двох братиків, Мішу та Женю Гончарів. Спочатку пані Оля з чоловіком провідували хлопців у притулку. Разом із сиротами постійно приходив на зустріч і хлопчик Артур. Тож коли сім’я забирала Мішу і Женю, Артур теж попросився до них. Палійчуки не змогли відмовити дитині і через тиждень забрали хлопчика до себе.
На перших порах діти боролися за мамину увагу. Кожен намагався отримати якнайбільше любові. Маленька Оксана, коли їй було 6 рочків, першою назвала Ольгу Палійчук мамою. Днів через десять мамою і татком став кликати й Вадим.
Ольга та Віктор теж готувалися: зібрали цілу купу документів, довідок, здали аналізи, у тому числі й тест на СНІД. Потім проходили курси в Полтаві, після закінчення яких отримали рекомендацію. Тільки після усіх цих процедур сім’я змогла взяти перших дітей.
На сьогодні кожен із діток може себе повністю обслужити: приготувати їсти, прибрати, випрати одяг… Вони часто їздять відпочивати у санаторії, дитячі табори, а це, як відомо, привчає діток до самостійності.
У сім’ї Палійчуків немає таких покарань, як куток чи прутик. Адже діти не по віку дорослі, знають життя не з кращої сторони. Вони цінують те, що отримали. По справжньому цінують! Єдине покарання — це позбавлення гри на комп’ютері за погані оцінки: за двійку не грають два дні, за одиницю — три дні.
За увесь час, що дітей виховує Ольга Палійчук, ніхто з біологічних мам навіть не поцікавився ні де їхні кровиночки, ні як вони живуть.
Ольга Михайлівна поступово готує своїх діток до виходу в самостійне життя, допомагає вирішити, яким шляхом піти, яку професію обрати. От Женя Гончар зараз у 10-му класі. Він уже вирішив навчатися у Кобеляцькому агроліцеї. А восьмикласник Артур полюбляє фізкультуру, хімію, біологію та світову історію.
Ольга Палійчук упевнена у своїх дітях на всі 100 відсотків та знає точно, що все у них буде добре. Тож побажаємо здоров’я, успіхів у навчанні та в житті цим дітям з нелегкою долею, а пані Олі — натхнення, терпіння та любові, яка зігріє ще не одне дитяче серце.
Довідка
Батьками-вихователями можуть бути повнолітні та працездатні особи. Громадяни, які виявили бажання стати батьками-вихователями, в обов’язковому порядку мають пройти навчання за спеціальною програмою, організоване обласними центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з залученням спеціалістів з питань психології, педагогіки, медицини тощо. Слід враховувати, що коли хоча б один із кандидатів у батьки-вихователі не пройшов курс підготовки, визнаний в установленому порядку недієздатним або обмежено дієздатним, позбавлений батьківських прав, чи це колишній опікун (піклувальник, усиновитель), позбавлений відповідних повноважень за неналежне виконання покладених на нього обов’язків, то вони не отримають дозволу на створення дитячого будинку сімейного типу.
