«Гвіздки твої пробили руки,
на вітрі коси золоті,
а в чорнім небі — круки, круки…
то ти розп’ята на хресті»
Володимир Сосюра («Ти воскреснеш, Україно!», 1942 р.)
Вибори відбулися і, здається, без фальсифікації. Це, мабуть, справді найчесніші вибори, якщо дивитися «прямолінійно», як це роблять українці. За вибір прийдеться платити довго, аж до погибелі. Навіть, якщо тимчасово й дадуть цукерок. Добровільно ж «присіли» на улюблений канал. Тепер те, що втокмачили, і отримуйте. Подумали б, кому канали належать? Якщо здоровим глуздом керуватися, то таке є порушенням виборчого законодавства і демократії. Володіння телеканалом — це необмежений контроль над «отарами», тобто, прихована диктатура. Дайте мені телеканал і через рік більшістю голосів запропонуєте мою кандидатуру на посаду Папи Римського (жарт).
У результаті сприйняття інформації із «зомбоящика» ми давно перестали реалістично мислити. Ми мислимо аутистично. Є такий термін. Таке мислення створює солодку уяву і витісняє з голови реалії. Людина, яка знаходиться у полоні такого мислення, не бажає чути тверезих міркувань і ладна на будь-які страждання, аби тільки її не вирвали з полону ілюзій. У результаті такого мислення більше 80 % українців де-факто засвідчили свій євровибір, про що їм миттєво і нагадав сам президент, бо цього тільки й очікував. Одні зробили це свідомо, а інші — бездумно, проголосувавши за кандидатів, які цей євровибір декларували. Мені зустрічалися переконані противники ЄС, які «для приколу» голосували за одного з радикальних кандидатів. Їм надто вже вила подобалися, про інше вони не думали. Але, що посієш, те й пожнеш. І нічого потім на дзеркало кивати.
А подумали б, що таке угода про ЄС? Невже ви не бачите, кому вона потрібна? Це було очевидно, ще коли Янукович вів подвійну гру, а його цілеспрямовано заганяли у капкан. І зовсім не Путін товкся у нас на Майдані. Забули? Угода потрібна не українцям, а тим, хто ЄС придумав. Тим, хто збудував будівлю європарламенту на зразок недобудованої Вавилонської вежі (не сам придумав, по телевізору показували). Про зірки і комісарів я вже писав. Угода не має ніякого відношення до покращення вашого життя. А ще, якщо в ЄС так добре, чому тоді населення Європи виходить на мітинги протесту? Чому багато політиків ставлять питання про вихід із ЄС? Насправді, це фінансовий зашморг на шиї народу, ну і… можливість мити горщики у франціях чи італіях, якщо вам ще ті візи відмінять. Перше, пересічних, мовби, не стосується. Друге, для багатьох є мрією. Ну, що ж, такий їх вибір. Тільки тоді нічого розповідати про патріотизм. Бо раніше дуже переймалися тим, щоб народ не проміняв незалежність на ковбасу по 2.20. А тепер виходить, що можна і міняти. А щодо ілюзій, то вони — від лукавого. Очевидно ж, що європейці не будуть боротися з нашою корупцією, з нею можна боротися і без угоди, аби бажання було. Без угоди можна втілювати в життя і інші «цінності», будуючи Європу в себе вдома. Хто депутатам заважає прийняти закон про одностатеві шлюби, про гей-паради, хіба для цього потрібна якась угода? Не потрібна вона і для підняття пенсійного віку, тарифів і т. д., і т. п. Ну хоч трішки ж мізки «включайте».
Так звані патріоти знайшли собі братів аж за океаном. Незгодним із ними вони радять брати чемодан і їхати в Росію. А чому я повинен їхати із землі, на якій народився і виріс? Самі нехай їдуть. На Брайтон-Біч чи ще кудись, до своїх уявних братів. Згідно писання, на якому вони клянуться, їх ще запитають: «… де Авель, брат твій». І тоді вони вчергове будуть дивуватися, що їх звинувачують у співпраці з темними силами. Насправді, вони звичайнісінькі русофоби. На цьому базується вся їхня ідеологія. Звинувачують СРСР у «залізній завісі», а самі всерйоз пропонують відгородитися від Росії колючим дротом. Пропонують «формувати україно-центричний світогляд», а це різновид Я-центризму, який приводить до спотвореного світосприйняття і до хибної оцінки реалій. Це по типу «сонце сходить…», про що я писав раніше. Україно-центричною може бути політика, а не світогляд. У 41-му «патріоти» також, мабуть, мали україно-центричний світогляд. Тепер ніяк не виплутаються. Хоча глава УПЦ Філарет у своїй промові говорив: «… у 41-му правда була на боці Радянського Союзу, а Бог правду любить…». Цим він, мабуть, не подумавши, «підставив» «патріотів», які з усіх сил намагаються принизити перемогу радянського народу. Далі священик пристосував свою тезу під сьогодення і, на мою думку, помилився, вважаючи агресором Путіна. Насправді ситуація «один в один» повторюється. І агресором є забугорні радники. Тільки вони воєнної сили ще не застосували. Навіщо, коли кредитно-фінансова й ідеологічна агресія вищі пза своєю значимістю від агресії воєнної. До того ж, вони нерозпізнані пересічними. Пересічні про таке і не здогадуються. Ми перемогли у 45-му, але потім нас «взяли» без усякої зброї. Чим? Ідеологією і фінансами. Почитайте хоча б план Далласа, а не слухайте «патріотів». Але Бог «правду любить». І Путін по-своєму був правий, коли сказав: «Украина всегда будет с Россией, это вам любой географ скажет». Хто не вірить, купіть глобус. Зараз українці вчергове потрапили в халепу, зробивши свій вибір на користь сил темряви. Можливо, я пишу не те, що зараз модно і що б хотіли чути, але історія розсудить. І дуже цікаво буде прочитати це років через п’ять.
«Патріоти» пропонують заборонити комуністичну ідеологію, а це — ознака, м’яко кажучи, неадекватного світосприйняття. Та й було вже подібне. Згадуєте, хто таке запроваджував? Той, із ким вони не хочуть, щоб їх порівнювали. Навіть ображаються. Ну так тоді головою думайте. Будь-яку ідеологію не можна заборонити. Бо ідеологія за своєю фізичною суттю — це інформація. Інформація, як і її різновид думка, — не матеріальні, хоча і об’єктивно існують на матеріальних носіях, їх знищити неможливо. Саме це, мабуть, мав на увазі М. Булгаков, коли написав: «Рукописи не горят». А от, що з цього приводу говорить Агни-Йога: «… ничто не может истребить мысль в пространстве». Можна заборонити КПУ, а не ідеологію, але законопроект назвали «Про заборону … ідеології». А про демократію розповідають. Знищують пам’ятники Леніну, а на їх місці пропонують будувати каплички. Радники то розуміють, а вони навіть не підозрюють, що комуністична ідеологія в її марксово-талмудистській інтерпретації — це світський варіант християнства в інтерпретації апостола Павла. Боротьба з однією ідеологією шляхом насаджування іншої, яка, по суті, є її різновидом, нагадує боротьбу «нанайських хлопчиків». І вони хочуть, щоб люди їм вірили. А з іншого боку — ні бажання людей жити без паразитизму одних на праці інших, ні заповіді самого Христа ніхто не відміняв. І не відмінить. Проблема в тім, як цього досягти.
От запитують: а що ж робити? Відповідь проста: головою думати. Як думаємо, так і обираємо. Перед тим, як думати, потрібно не ТБ дивитися, а читати програму кандидата. «Почую кожного», «Бажання українців жити по-новому — запорука нашого успіху» (до речі, чийого нашого?), «Христос воскрес, воскресне і Україна» (а чи воскрес?) — це не програми, а лозунги, призначенні лохотронити електорат. Тож думайте і вчіться. Іншого шляху немає. Ніхто ж не сяде грати на гроші у преферанс, не знаючи правил. Навіть обуряться, якщо таке порадиш. А у вибори граються. А вибори — це не гроші, а, можливо, навіть життя і існування на цьому світі. Кого обирати? На мою думку, поки що немає такої політсили, яка б могла нас повести правильним шляхом. Та найжахливіше те, що якби вона і з’явилася, ви б її не обрали, а обрали б ту, яка краще брехати і обіцяти вміє. І кого в цьому звинувачувати?
Р. S. Один політоглядач, коментуючи результати виборів президента, говорив, що більше половини голосів віддано не за нього, а за стабільність і спокій. Логічний висновок із такого твердження: при «спокої» кандидат набрав би вдвічі менше голосів. Інший пояснює, що скільки б проголосувало за інших кандидатів, якби вибори були в Криму і на Донбасі. Уявляєте, який конспірологічний гамбіт можна вибудувати. А ви — Путін, Путін…
