На останній сесії Кобеляцької міської ради депутат Валерій Коробейник висловив пропозицію щодо реставрації могили колишнього головного лікаря Кобеляцької ЦРЛ Миколи Іващенка.
Уже після зібрання ми знову зустрілися з Валерієм Семеновичем. Він розповів, що ідея реставрувати могилу колишнього головного лікаря Кобеляцької районної лікарні прийшла його наступнику Івану Супруненку. Валерій Семенович зазначив, що рідних у Миколи Іващенка в Кобеляках немає. І реставрувати його могилу, імовірно, нікому.
— На ділянці, де похований Микола Лукич, чотири могили, — каже Валерій Семенович. — Та ми хочемо реставрувати хоча б одну: колишнього головного лікаря районної лікарні. Надгробна тумба на могилі виготовлена з металу, який давно уже прогнив. Гробниця зроблена з цегли. Вона вже фактично розсипалася. Тому працівники лікарні вирішили підтримати ідею з реконструкції могили свого колеги. За нашими підрахунками, найдешевший пам’ятник коштує 700 гривень. Та я думаю, що Микола Іващенко гідний кращого. До речі, аби якось зекономити кошти, ремонтні роботи працівники лікарні готові виконати власними силами. Та все одно на це потрібні значні кошти. І ми звертаємось до всіх небайдужих кобелячан допомогти їх зібрати.
Довідка
Микола Іващенко народився у 1870 році в селі Китайгород Кобеляцького повіту Полтавської губернії. Після закінчення місцевої церковно-парафіяльної школи батьки віддали сина в Полтавську гімназію. Згодом він вступає на медичний факультет Харківського університету. Ще студентом зацікавився хірургією. Навчаючись на старших курсах, завжди радів можливості взяти участь у чергуванні в хірургічній клініці. За таких обставин йому часто доводилося спостерігати за ходом операцій, а то й допомагати досвідченим хірургам. Після закінчення університету був направлений на Полтавщину, у рідний Кобеляцький повіт, на посаду лікаря-ординатора повітової лікарні. І одразу ж після прибуття почав обладнувати одне з приміщень лікарні під операційну. Працював багато. Його робочий день, зазвичай, закінчувався пізно ввечері, бо, почувши про «золоті руки» нового лікаря, пацієнти приїздили з найвіддаленіших хуторів та сіл. Десять років Микола Іващенко працював завідуючим хірургічного відділення лікарні. У 1905 році призначений на посаду головного лікаря. За ним залишається завідування хірургічним відділенням. На посаді головного лікаря Микола Лукич безперервно трудився 62 роки. Із початком Великої Вітчизняної війни через поважний вік Микола Іващенко не зміг евакуюватися з Кобеляк. Довелося залишитися на окупованій території. Займав ту ж посаду. З великим ризиком для себе допомагав жителям міста та району. Старожили розповідають про випадок, коли Микола Лукич розмістив у лікарні, в інфекційній палаті, 15 молодих юнаків та дівчат із діагнозом «тиф». Тим самим урятувавши їх від вивезення в Німеччину. З цією ж метою видавав молоді фіктивні довідки про захворювання легеневим туберкульозом.
Після звільнення району від окупантів з подвійною енергією взявся за відбудову зруйнованих медичних закладів. Діставав необхідне медичне обладнання, упроваджував в життя ефективні засоби з боротьби та профілактики інфекцій, які лютували в післявоєнні роки.
За багаторічну сумлінну працю на ниві охорони здоров'я населення Микола Іващенко нагороджений знаком «Відмінник охорони здоров'я», медалями «За доблесну працю», «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні» та орденом Леніна. Помер у 1958 році. Похований на міському цвинтарі.
