Перебуваючи на спартакіаді вчителів фізкультури, мені вдалося трішки поспілкуватися з директором Нехворощанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Михайлом Лук’яненком.
— Я сам з Нехворощі, працюю директором школи вже 28 років, — розпочав Михайло Пилипович. — Зараз у нас діє табір праці і відпочинку, де перебуває 101 учень. Діти відпочивають, ходять на екскурсії, прибирають територію і допомагають учителям ремонтувати приміщення та класи. Держава коштів не виділила, тому спонсором виступає товариство «Чиста криниця», а точніше — Юрій Лебедин. Є також і батьківська доплата в розмірі 20 гривень, але це більше на ігри та призи у конкурсах, які ми тут влаштовуємо для дітей.»
Перед школою ростуть пишні ялинки, які працівники школи саджали двадцять вісім років тому. Коли ми зайшли всередину, мою увагу одразу привернули малюнки на стінах, багато з яких виконані учителями. Їдальня також ілюстрована кадрами з українського мультфільму про козаків.
— У минулому році купили у школу дві інтерактивні дошки, кожна з яких коштує 20 тисяч гривень, поставили пластикові вікна, — продовжує розповідь Михайло Лук’яненко. — У школі є невеличкий музей, де зберігається перший шкільний комп’ютер, фотоапарат більш як двадцятирічної давності й кінокамера, якою раніше знімали фільми та показували у школі. Також у музеї є дошка з фотографіями медалістів і дерево побажань, залишене випускниками.
— Ми випускаємо і трактористів, — говорить Михайло Пилипович, — тож є і навчальний клас для них з відповідним устаткуванням. А навпроти знаходиться майстерня. Наша школа була експериментальною з підготовки кадрів для агропромислового комплексу. Я в 1966 році закінчив школу і разом з атестатом отримав права тракториста. Вони мені в житті не раз пригодилися!
Нехворощанська школа для директора, учителів та учнів — як друга домівка, в яку вони вкладають свій час, творчу працю, любов та натхнення!
