У фойє та залі панувала атмосфера підготовки до виборів: роздавали агітаційні матеріали, махали прапорцями і підспівували партійним пісням.
Музикантів приїхало всього троє. Апаратури привезли малувато, тому динаміки працювали “на перевантаженні” і підхлипували на басах.
Артисти скаржилися на холод у залі, а депутат Лохвицької райради Г. Циб повідомила, що до концерту вони пили лише чай, хоч і змушені були виступати у концертній формі, а не у дублянках, як їхня “підтанцьовка” (у кінці на задньому плані сцени вихитувалися молоді люди, вишикувавшись строєм і махаючи в такт музиці руками).
Музика, не рахуючи партій та інструментів, що запускав звукорежисер з комп’ютера, була живою. Це особливо помітно було, коли вокаліст міняв мікрофони, а гітарист було заграв акордами, а тоді вирішив зробити шоу і переключився на соло – “акордова” партія щезла. Хоча соло звучало в запису, було помітно, що записував його саме гітарист.
Зал особливо “кайфував” під хіти 80-х. Грали й ті, що виконували колись «Краяни» ще з покійним А. Пащенком, і ті, що ніяким боком до «Краян» і не лежали, навіть “Малиновки заслышав голосок…”
Співак сходив зі сцени, у програші танцював з глядачкою, а одній глядачці навіть підсунув мікрофон, і вона заспівала з типово “льохвицьким” акцентом “Что тебе подарить, человек мой дорогой?”
У кінці всі повставали, аплодували та кричали, тупали стоячи. А звукорежисер бив у тамбурин так, що його чути було в залі без підсилення.
Зал був повний, бо концерт був набито агітаційним. До честі музикантів, агітували напряму вони дуже мало.
