До місцевої громади та районного керівництва звернулися підприємці з міста Слов’янська та Краматорська. У зв’язку з тамтешніми подіями, вони хочуть вивезти своє виробництво з виготовлення керамічної плитки, керамограніту та інших будівельних матеріалів у Малу Перещепину.
На запитання, чого з усіх існуючих населених пунктів, де все ще зберігається мир, вони обрали саме це село, вони відповіли що в них залишилися старі зв’язки на Полтавщині, порадою яких і скористалися. Також підприємці хочуть привезти своїх фахівців, аби якнайшвидше втілити на новому місці свої задумки в життя. Вони планують запустити виробництво і працевлаштувати людей з числа місцевого населення кількістю від тридцяти до ста осіб.
Районне керівництво вирішило, що без думки місцевої громади пускати чужих людей на територію Малої Перещепини не мають права, бо не знають, як місцеві жителі це сприймуть. Саме тому минулого тижня була організована сходка жителів села з участю районної влади та представника вищезгаданих підприємців.
— Наприклад, приїде зі сходу двадцять фахівців з сім’ями. Це вже чоловік сорок. Ми розуміємо, що це може викликати суспільний резонанс. Тому закликаємо вас з повагоюставитися до цих переселенців і ні в якому разі не піддаватися вірі в чутки, що це їдуть погані люди, сепаратисти. Справжні сепаратисти їдуть на схід, у Ростов. Ті, хто їде на захід, на Полтавщину, — це такі самі люди, як і ми з вами, українці,— сказав голова райдержадміністрації Володимир Паршевлюк.
Далі слово надали представнику підприємців. Чоловік представився, трохи розповів про себе і про рідне місто Слов’янськ, звідкіля він родом.
— На родине был два дня назад. У меня есть фотографии в телефоне, если кто-то желает — может посмотреть, что там сейчас происходит и что осталось от города.
Він живе в Слов’янську, працює в Краматорську. Велика частина обладнання промислової лінії залишилася також в Краматорську. Отак за одну хвилину взяти і перенести кудись виробництво у них, звичайно, немає можливості. Оскільки у цих містах ведуться бойові дії, найбільше пошкоджень і немає води, то працювати стало дуже проблематично. Кілька днів тому їхнє підприємство навіть було обстріляне артилерійськими снарядами. Було пошкоджено частину обладнання і тяжко поранено двох працівників: в одного осколок пройшов трохи вище серця, інший — контужений.
— Я вашему руководству даже сувенир привез: осколок снаряда, который мы вытащили со стены нашего предприятия.
Чоловік також неодноразово підкреслював, що люди, які сюди приїхали або приїдуть зі сходу, не біженці, а переселенці, адже військовий стан в країні чи її частині не оголошено. Усі приїжджі не мають практично ніяких особливих прав, хоч і домівки своєї вже теж не мають.
Далі представник підприємців акцентував свою увагу на тому, що ж вони хочуть саме від місцевої громади: грошей чи іншої матеріальної допомоги не просять, а лише прохають дати їм можливість поставити тут своє виробництво, а в перспективі — побудувати житло для працівників, які сюди приїдуть. З огляду на останнє, вони вже апелювали до районного керівництва із проханням, щоб їм виділили «кусок» землі 150 х 150 метрів, аби вони могли побудувати тут житло. Також від місцевих вони просять моральної підтримки і розуміння того, що люди, які сюди приїдуть працювати, залишилися без власної домівки.
— Я закончил. Задавайте, пожалуйста, вопросы. Я готов на них отвечать.
Перші запитання полетіли одразу із «гальорки», з задніх рядів:
— Хто являється засновником вашого підприємства, не Рінат Ахмєтов випадково? Друге. Який установчий фонд вашого підприємства? Третє. Де ви будете брати компоненти для вашого виробництва, сировину тобто? У нас тут, чи будете завозити?»
Представник підприємців відповів, що засновником фірми, де він працює директором, є Сергій Григорович Чорний. Установчий фонд кожного підприємства дорівнює тисячі гривень. У виробництві своїх виробів вони здебільшого використовують вже готову плитку, яку завозять.
Наступні запитання і не тільки не заставили себе довго чекати. Піднявся ще один чоловік з числа місцевих жителів:
— Ви мене вибачайте, але я не розумію, якого ви хріна приїхали в оце наше село. Ви представилися офіцером запасу, так чого наші хлопці там за вас помирають, а ви тут стоїте перед нами і розказуєте анекдоти про те, як плитку робити. Ви повинні взяти автомат зі своїми підприємцями, з якими ви там працюєте, і йти захищати свою землю. Це ви самі вибирали цю с…ку Нелю Штепу, яка місто ваше здала. Так тепер ідіть і розбирайтесь!
Після цих слів зал загудів так, що розібрати нічого майже не представлялося можливим. Хтось взявся піддакувати таким словам, хтось почав мало не обзивати промовця, і, дуже м’яко кажучи, говорити, що він не правий. Декілька хвилин ні представники керівництва, ні просто терплячі люди не могли втихомирити зал. Для людини, яка в ту хвилину випадково зайшла б до зали, було б незрозуміло, яка основна тема зібрання: сепаратисти, схід, керамічна плитка, підприємство «Зевс кераміка», Путін… Усе це чулося від присутніх.
Нарешті зал заспокоївся і бажаючі змогли продовжити діалог.
— У мене ще пропозиція. Ми, прості громадяни, не повинні контролювати цих людей, які приїжджають сюди-туди. Ними повинна займатись міліція, СБУ. Треба перевіряти людей, які приїжджають зі сходу. А то інформація про відкриття підприємства може бути просто хорошою байкою, — сказав ще один місцевий житель. На це він одразу отримав відповідь від першого заступника голови райдержадміністрації, що всі люди, які приїжджали сюди із Слов’янська, у тому числі сьогоднішній представник підприємців, який знаходиться на сходці, вже проходять спеціальну перевірку органами СБУ, тому хвилюватись ні про що не потрібно.
— Також я закликаю вас, присутніх, не шуміти, бо так ми питання не вирішимо, коли нікого не чути. Ми зібрали цю сходку, аби думки вашої запитати. Адже прихід цього підприємства у наше село має багато плюсів. Перш за все, ми забезпечуємо робочими місцями громаду. Це вже великий внесок. По-друге, вимога наша до приїжджих така: це підприємство обов’язково повинне бути зареєстроване на території Малої Перещепини, аби податки, які вони платитимуть, ішли саме в місцеву казну. І третє: вони їздитимуть по наших дорогах, які і без того як решето. Тому вони повинні виділяти гроші на ремонт цих доріг. Керівництво підприємства на ці умови пристає, — сказав Роман Павліченко.
Люди довго ще обговорювали питання, з приводу якого зібралися. Та колективна розмова знову зачіпала багато іншого, яке не було на порядку денному: роботу правоохоронних органів, кришування різноманітних правопорушень, незаконне випилювання дубів, незадовільний стан доріг, Майдан, і т. д.
Сходка добігала кінця і, нарешті, голосно було озвучено найосновніше питання, задля якого зібрався народ:
— Ми даємо приїжджим право відкривати підприємство і виробляти товар на території Малої Перещепини, чи ні?
Люди майже одноголосно голосуючи підняли руки вгору:
— Так! Даємо!
