Новосанжарці вкотре зібрали і відправили на Схід гуманітарну допомогу: воду, овочі, печиво, футболки, звичайні мішки, які солдати потім набивають піском та укріпляють блок-пости, та багато іншого. Особливо наші військові просять те, без чого і декількох днів не протримаєшся: води, якої там обмаль.
Дуже гостро стоїть питання забезпечення захисного спорядження військових. Громадська активістка Юлія Солодка, крім власних справ, чи не найбільше постійно дбає про допомогу військовим. До неї вже неодноразово зверталися матері хлопців, яких відправили в саме пекло Сходу. Вони прохають допомогти, адже їхні діти вже другий місяць воюють без бронежилетів, а військова форма схожа на сито. Причому, як заявляють матері, до громадських активістів за допомогою вони звертаються вже в останню чергу, коли замикається бюрократичий круг: сільський голова направляє їх до районного військового комісара, а той — знову до сільського голови.
А бронежилет — не пакет гречки. Вартість одного четвертого класу захисту — 3500 гривень, п’ятого класу без боковух — 4500, а такий, що і боки, і нижню частину закриває — 5000 гривень.
На цій частині розмови Юля Солодка не втрималася:
— Я знаю, що практично увесь час допомогу організовує Малий Кобелячок і Нові Санжари. Але ж на Схід відправили військових і з інших населених пунктів нашого району. Сільські голови знають, що їхні хлопці там. Так чого вони не допомагають своїм же людям? Чого село, громада не організуються та не скинуться на той бронежилет? Разом же простіше це зробити. Поки буде ця байдужість? Усі сидять і плачуть біля телевізора, але ж сльозами не допоможемо, тільки діями. Своєю байдужістю ми допомагаємо тільки російській армії. Як вони перестріляють наших хлопців, то кого тоді призиватимуть в армію?! А поповняти ж треба. То може ж краще зберегти життя тих, які вже воюють!
Через декілька годин ми були у районному військкоматі. Туди якраз приїхали двоє добровольців із села Пристанційне з проханням відправити їх на Схід: Юрій Борисенко та Віталій Хаща. Про свої мотиви та бажання один із них розповів простою мовою та так, що в нас одразу зникли всі запитання:
— У свій час я служив у десантних військах. Зараз прийшов у військомат з проханям відправити на передову, в гарячу точку, і все для цього зроблю. А там — перерву всіх. У мене племінниця росте. Так я і задумуюсь, в якій країні вона буде рости. Я хочу, щоб вона вільно жила. А оці «сепаратисти» нам тут не потрібні, хай забираються з нашої землі!
Про свої вміння чоловік відповів коротко:
— Снайпер, СВД.
З цього всього випливає логічний висновок: берегти треба людей, адже добровольців у нас не так багато туди їде. А цілій громаді посильне будь-яке завдання.
P. S. На час виходу публікації надійшла інформація, що на заклик громадських активістів до благодійної справи долучилися й громади інших населених пунктів: Старі Санжари (сільський голова Анатолій Троян), Великий Кобелячок (Ольга Водовська), Шовкопляси (Ігор Пучнін), Козуби (Таміла Гичка), Руденківка (Сергій Головко), Соколова Балка (Анатолій Кравець), Нехвороща (Людмила Петренко) та інші.
