Коли мова заходить про пляжі, то, мабуть, перше, що приходить на думку, — це голубе безхмарне небо, білий чистий пісок, прибережні тихі хвилі і чарівний ніжний бриз...
Новосанжарщина багато де відома саме як курортний край, не обділений водними ресурсами, лісовою благодаттю та п’янким повітрям. Саме селище розміщене по обидва боки річки Ворскла, що дає змогу місцевим жителям та приїжджим обрати із великого різноманіття великих і маленьких пляжиків саме той, що до душі.
Нашу увагу привернуло те, що цього року деякі новосанжарці почали викладати в соціальних мережах фотографії з відпочинку не на Ворсклі, а на водоймі, яку охрестили Голубим озером. Коли ми поцікавились, де ж воно знаходиться. Виявляється, на території піщаного кар’єру біля села Балівка Кунцівської сільради чи десь там поряд. Також нам розповіли, що коли там копали кар’єр, різко пішла вода, і саме так утворилася та водойма. З деяких розповідей складалося враження, наче це відбулося вчора. Хоча від старіших людей ми отримали інформацію, що озеро те було вже в дев’яностих роках минулого століття. Так воно чи не так, а закортіло побачити те диво на власні очі.
Водойму ми таки знайшли, хоча і з третьої спроби. Як виявилося, насправді вона і піщаний кар’єр знаходяться в селі Собківка, доїхати до якого можна, прямуючи дорогою, що йде через Дубину та Балівку. Минувши ці два населені пункти, ми на самому початку Собківки побачили з’їзд вправо на доволі вкатану піщану дорогу. Проїхавши побіля знака «Ландшафтний заказник «Новосанжарський», метрів через триста побачили багато автомобілів і зрозуміли, що знайшли те, що шукали.
Великий піщаний кар’єр, оточений хвойним лісом, і озеро незвичайного бірюзового кольору, саме таке, яким нам його і описували. Який там Крим!.. Ось яка краса є на Новосанжарській землі! І воно ж наше. Прямо біля водойми — величезна гора піску, з якої відкривається чудовий краєвид. До речі, саме з того місця найбільше фотографій викладають у соціальні мережі новосанжарці.
На момент нашого першого приїзду тамтешня природа ще могла похизуватися чистотою і відсутністю сміття, тому й емоції були відповідні. Та коли через тиждень туди знов завітали, то вже застали те, що в народі влучно називається «срач»: там, де паркуються автомобілі, валялися дві величезні сумки із сміттям, біля самої водойми з’явилися пусті скляні та пластикові пляшки, поліетиленові пакети. Відпочиваючі позалишали після себе і залишки вогнищ та цеглу, на яку ставили шампури з шашликом.
Ну що ж, не хотілося на такій ноті завершувати публікацію, але є в нашого народу талант місце відпочинку перетворювати в смітник.
