Останнім часом до Кобеляцького району переїжджають усе більше переселенців зі сходу України. Ми вирішили дізнатися, яка їхня загальна кількість, де вони проживають та хто займається обліком цих людей.
Переселенці зі сходу їдуть постійно
Спершу ми навідались до Кобеляцького районного центру соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді. Директор центру Марина Шевченко повідомила, що в період із квітня до середини серпня в район переїхав 141 житель із інших регіонів України. Станом на 15 серпня ця цифра становить 124. З них — 44 дитини. У основному, це вихідці з Донецької та Луганської областей. Із Криму переїхало лише двоє людей. За словами Марини Шевченко, переселенці їдуть постійно. У день приїздить одна-дві людини.
Співробітники центру соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді проводять їхній прийом, реєстрацію та фіксують нагальні потреби. І за словами Марини Шевченко, головною проблемою є забезпечення переселенців роботою. Адже більшість громадян перебувають у трудових відносинах за попереднім місцем проживання. Тому вони не можуть стати на облік у районному центрі зайнятості. Також проблемою є забезпечення речами першої необхідності: постільною білизною, продуктами харчування, ліками та іншим.
Із приводу розселення, то Марина Шевченко розповіла, що більшість переселенців зі сходу знайшли прихисток на території сільських рад. Найбільша їх кількість, 114 людей, проживає у приватному секторі, 8 — у готелі «Ворскла» і 2 — у готелі в селі Світлогірське.
— У місті поселитися складніше, — каже посадовець. — Адже міська рада не збирає інформацію про кількість вільних місць для розселення. А сільські голови надають нам такі відомості.
Родина з Авдіївки в Кобеляках почуває себе комфортно
Ми вирішили навідатись до готелю «Ворскла» та дізнатись про умови проживання вимушених переселенців. Власник закладу Володимир Рева розповів, що останнім часом жителі зі сходу України заїжджають часто. Дехто з них цікавиться умовами проживання та їде далі, хтось приймає рішення залишитись.
— Я виділив у готелі вісім номерів для переселенців, — каже Володимир Федорович. — Дітей до десяти років поселяємо безкоштовно. Із жінок та пенсіонерів беремо набагато менше, ніж реальна вартість проживання в закладі за добу. Лише 12 гривень. Це плата за комунальні послуги. А чоловіків вирішили поселяти на загальних умовах.
Зараз у готелі, в основному, проживають матері з дітьми та пенсіонери. Молодих, здорових чоловіків серед них немає. На момент нашої розмови Володимир Рева наголосив, що в готелі проживають не 8 переселенців, як нам повідомили у центрі соціальних служб, а 11.
— Для їхнього користування я повністю віддав кафе. Там є плити, холодильники й телевізор, — каже Рева. — І в будь-який час вони можуть приготувати собі поїсти.
Власник готелю запропонував нам особисто подивитись на умови проживання переселенців. Тому провів нас на кухню, де вони готують собі їсти. Коли ми прийшли, то побачили одну жіночку пенсійного віку. Вона люб’язно погодилась із нами поговорити. Жінка представилась Валентиною Яківною. Нещодавно разом із донькою та чоловіком вони переїхали до Кобеляк з Авдіївки, що під Донецьком. Жінка розповідає, що Кобеляки обрала не випадково. Адже це батьківщина її батьків. Та коли на Донеччині знову стане спокійно, вона одразу ж планує повернутися додому.
— Ми хотіли виїхати ще минулого тижня, — каже Валентина Яківна. — Та зателефонували знайомим, які залишились у Авдіївці. Ті сказали, що зараз їхати небезпечно. Тому прийняли рішення залишитись. Сподіваємось, що наш будинок уціліє.
Ми цікавимось, як жителі сходу почувають себе в Кобеляках і чи відчувають вони дискомфорт серед україномовного населення.
— Знаєте, ми з родиною почуваємо себе чудово, — каже жінка. — Сама я все життя пропрацювала у школі. Вільно спілкуюся як російською, так і українською. Тому проблем із цим у мене немає. Люди в Кобеляках прекрасні. Жителі Донбасу та центральної України дуже різняться між собою. Тут дуже добрі й щирі люди, які завжди готові прийти на допомогу, чого не вистачає донеччанам.
Про сепаратистів міліцію ніхто не повідомляв
Насамкінець ми звернулись до співробітників Кобеляцького райвідділу. Адже останнім часом усе частіше районом поширюються чутки з приводу неадекватної поведінки декого з переселенців зі сходу. Дехто говорить про випадки, коли ті на своїх помешканнях вивішують прапори Росії чи ДНР.
Тимчасово виконуючий обов’язки начальника Кобеляцького райвідділу Юрій Стеценко розповів, що офіційно зареєстрованих повідомлень про такі ситуації немає.
— Знаю, що подібний випадок був зафіксований у Решетилівці, — каже Юрій Михайлович. — Та нам від жителів району не надходили офіційні звернення про подібні прояви сепаратизму.
Дані про кількість переселенців та їхнє місцезнаходження співробітникам райвідділу надають працівники соціальних служб. Далі правоохоронці перевіряють цих людей на наявність судимостей та чи не перебувають ті в розшуку. Після чого дільничні відвідують їх особисто та з кожним проводять профілактичну бесіду.
Ми цікавимось, чи може реальна кількість переселенців бути набагато більшою від офіційно зареєстрованих. Юрій Стеценко зазначив, що це малоймовірно. Адже місцеві жителі та сільські голови регулярно повідомляють правоохоронців про нових мешканців на території району і прохають перевірити інформацію про них.
