Під час розмови із головою Новосанжарської держадміністрації йшлося про взаємодію органів виконавчої влади та міського самоврядування, бюджет РДП, образу на газету «ЕХО» та інші важливі й цікаві теми.
Потрібно визнати одразу: надто великої цікавості серед читачів «ЕХО» анонсована розмова із головою Новосанжарської РДА Володимиром Паршевлюком не викликала. У будь-якому випадку, редакція не зафіксувала зливи запитань від жителів району. Хоча люди мали змогу поставити свої запитання та розповісти про проблеми, напряму зателефонувавши в РДА або залишивши інформацію на редакційному сайті. Тому більшість питань, заданих Володимиру Паршевлюку під час «кабінету», були саме редакційними. Тобто, їх поставили самі працівники «ЕХО».
Розмова розпочалася не з запитання, а з повідомлення. Ми розповіли Володимиру Паршевлюку, що на території Новосанжарського району, як і сусіднього Кобеляцького, існує таке собі підприємство «Документ». Підприємство, завдяки якому на Полтавщині діє і процвітає класична корупційна схема зі збивання грошей за безкоштовну послугу. І, що дуже цікаво, вартість «послуг» від нібито державного підприємства суттєво відрізняється. Так, у Кобеляках фахівці з «Документа» за сприяння співробітників Державної міграційної служби при знятті громадян з реєстрації беруть із них 25 гривень. А у Нових Санжарах подібна дія коштує вже 50 гривень. І це при тому, що ця послуга має бути безкоштовною. Провела редакція «ЕХО» перевірку і в Царичанському районі. Там «апетити» чиновників дещо скромніші. У людей вимагають за 11 гривень придбати бланки у місцевій типографії. Платити «Документу» у Царичанці не потрібно.
Безумовно, миттєвої відповіді від Паршевлюка на питання щодо діяльності сумнівної фірми ми не чекали. Адже він лише отримав інформацію і йому потрібен час на її опрацювання і прийняття рішення. Але це не означає, що тема діяльності «Документа» в Нових Санжарах закрита.
Діяльність РДА у 2014‑му році коштуватиме платникам податків майже в 2 мільйона гривень
Після імпровізованого вступу розмова перейшла у заплановане русло: ми ставили Володимиру Паршевлюку запитання, а він відповідав на них.
— Яким є річний бюджет Новосанжарської райдержадміністрації? У яку суму платникам податків обходиться утримання цього органу владу?
— На утримання Новосанжарської РДА у 2014‑му році заплановано витратити 1 мільйон 833 тисячі 220 гривень. Це кошти заробітної плати із відповідними нарахуваннями, оплата комунальних послуг та інших потреб.
— Скільки людей працює в райдержадміністрації? Чи відбувались якісь скорочення штату за час Вашої роботи там?
— Думаю, що, ставлячи запитання, Ви маєте на увазі кількість працюючих в самому апараті РДА без урахування різних відділів та управлінь. Так от, зараз в райдержадміністрації 24 штатних працівники. Із них 19 мають статус держслужбовців. Є дві вакантні посади. Одна із них — заступника голови РДА.
Тепер щодо скорочення. На рівні держави було прийняте рішення скоротити посаду одного із заступників голови РДА. Що й було нами виконано. Так, існує інформація про скорочення на 30 відсотків апарату. Нібито це має відбутися до кінця року. Але поки що ніяких документів щодо цього ми не отримували.
— Зараз ситуація в державі дуже напружена. У зв’язку з ситуацією на Донбасі можливе оголошення військового стану. Адміністрація до цього готова?
— Так, у нас є два пакети із секретною інформацією, які маємо відкрити у разі відповідного розпорядження. Та, сподіваюсь, до цього справа не дійде. Щодо формування рот територіальної самооборони, то вся документальна робота виконана, кожен знає свій план дій: кому займатись евакуацією, кому — підвезенням води та ще чимось іншим.
— Кілька місяців тому ми задавали Вам питання, чи отримували Ви чіткі інструкції облдержадміністрації щодо тактики і стратегії дій. Тоді Ви сказали, що отримали лише побажання працювати на благо громади. Чи змінилось щось із того часу?
— Ні.
Була образа на «ЕХО»
— Чи був у Вас час на вивчення історії роботи держадміністрацій в інших державах? Наскільки відомо, у більшості європейських держав такої інституції немає взагалі. А якщо і є, то представники президента чи префекти є безпартійними. І вони не міняються в залежності від результатів тих чи інших виборів.
— Чесно зізнаюся, часу на поглиблене вивчення роботи органів виконавчої влади в інших державах не було. Я знаю Вашу позицію щодо діяльності РДА в Україні. Але не розділяю її. Час, проведений мною на посаді голови РДА, безумовно, замалий для якихось кардинальних висновків. Та, думаю, що цей інститут державної влади в сучасній Україні потрібен. Можливо, адміністрації є зайвими в потужних європейських державах, де розвинуті інші суспільні інституції, такі як місцеве самоврядування, громадянське суспільство, вільні засоби масової інформації. Там сільські голови, депутати чітко знають, чому йдуть у владу, готові брати на себе відповідальність. У нас цього всього немає.
— А не думали Ви про те, що саме ліквідація адміністрацій дасть поштовх для розвитку місцевого самоврядування та громадянського суспільства? В Україні постійно намагаються знайти виправдання існуванню РДА. А між тим, коефіцієнт їх корисної дії з кожним роком лише зменшується.
— Так, у мене є відчуття, що адміністрації є анахронізмом радянської епохи. Та я щодня бачу, як частина сільських голів вирішують виключно власні питання, не турбуючись про державні. Бачу й те, що люди в селах чекають, аби до них приїхав хтось «із району». От днями приходила на прийом прекрасна людина. Вона скаржилась на необґрунтоване, на її думку, підняття тарифу на воду в Нових Санжарах. Із селищним головою жінка спільної мови не знайшла. А щодо розмови із депутатом взагалі сказала: «А що толку з ними говорити?» Ось тому люди і йдуть у райдержадміністрацію.
— Користувач Терен:
— Свого часу на сайті газети «ЕХО» під ніком Майстер Ви не раз писали, що не вважаєте потрібним існування райдержадміністрацій. Минуло зовсім небагато часу — і Ви стали головою однієї із цих непотрібних за Вашими ж словами структур. Поясність, як воно — бути непотрібним чиновником у непотрібній структурі? І чи патріотично отримувати щомісячну зарплату за непотрібно діяльність? У чому послідовність Ваших слів та дій?
— Можу покласти руку на серце чи на Біблію і сказати, що ще на початку березня 2014‑го року не мав навіть думок про роботу в РДА. Але потім мені почали говорити: «Ти в Київ їздив, у Нових Санжарах майданив, пам’ятник Леніну знімав. І ось Януковича немає. Потрібно брати відповідальність за подальший перебіг подій. Потрібно і йти у владу. Думав над цим не один день, і не один раз. І зрозумів, що, дійсно, у владу повинні прийти нові люди, які не крастимуть, не братимуть хабарів. І довелось погоджуватись і очолювати РДА. Думаю, що ніхто навіть із найсильніших моїх недоброзичливців не скаже, що Паршевлюк «приймав» якісь чемоданчики, якісь конвертики, намагався «рішати» якісь питання, порушуючи законодавство.
— Доповнення до питання від Терена:
— Ставши на посаду, чомусь перестав писати коментарі. Не вірю, що часу немає. Як там, в чужій шкурі, загарнило?
— Спершу не було часу, доводилось входити в курс справ. Крім того, зізнаюся чесно, була й образа на «ЕХО», особливо за порівняння нової влади зі Швондером. Потім, звичайно, все це минулося. Я зрозумів, що ми, якщо будемо лише ображатися на журналістів, нічим не відрізнятимемося від «регніоналів». Тому можу сказати, що бажання писати є. Не вистачає лише часу й натхнення. Прошу врахувати й той факт, що спочатку не мав жодного досвіду. Про що ж писати в такому випадку? Зараз є досвід, є й теми. Так що, думаю, колись почну писати.
«Давайте чаю поп’ємо»
— Будучи журналістом і громадським діячем, Паршевлюк активно критикував «регіоналів». Навіть відзначився в акції протесту біля білборда нардепа Олексія Лелюка. А потім був помічений в одному телесюжеті, коли разом із Лелюком перерізав стрічку на відкритті дитсадка. Так хто ж зрадник — Лелюк чи Паршевлюк?
— Дуже гостре запитання. Пам’ятаю, що після подібного недипломатичного питання Президент Лукашенко сказав: «Давайте краще чайку поп’ємо». От і я пропоную попити чаю.
Ми попили чаю. Поговорили на загальнополітичні теми. А потім знову повернулися до питань, піднятих в «Кабінеті». Володимир Паршевлюк продовжив:
— Мені важко говорити про зраду. Адже в такому разі доведеться вибирати між собою і ним. Але прошу зрозуміти специфіку моєї роботи. Так, не дуже мені хотілося брати участь у сюжеті, разом перерізати стрічку. Але ж заслуга Олексія Володимировича у відкритті дитсадка таки була. Він зумів якось «викроїти» гроші із держбюджету на наш дитсадок. І я, як голова адміністрації, як прагматик, маю віддати йому належне.
— Є інформація про розпорядження щодо ліквідації радянської символіки. Хто це робитиме і звідки братимете гроші?
— Інформація достовірна. Це зветься «План заходів з усунення панування тоталітарної ідеології». Є відповідне розпорядження голови облдержадміністрації. Але це не означає, що працівники РДА йтимуть і зніматимуть з будівель серпи, молоти та іншу символіку. У основному, ми займатимемося просвітницькою роботою щодо декомунізації і дерадянізації. А іншим займатимуться органи місцевого самоврядування. Щодо перейменування вулиць, то такого досвіду у нас немає. Знаю, що в Кобеляках кілька років тому перейменували вулицю Леніна на вулицю Касьяна. Будемо переймати. Але вважаю, що ні в якому разі не можна впадати в маразм. Адже і в радянські часи було дуже багато зроблено для України.
— Є інформація й про те, що в Новосанжарському районі проводиться якесь розслідування щодо людей, котрі їздили на антимайдан. Що це за розслідування? І чи вписується воно в правові рамки?
— Підтверджую, відповідна комісія є. Її очолює мій заступник. Цьому передувало звернення тимчасової комісії Верховної Ради України. Але підкреслюю, що розслідування, котре проводить комісія, стосується виключно посадових осіб і можливого використання бюджетних коштів для поїздок в Київ на антимайдан.
— І що вдалося вияснити?
— Остаточно результату поки що немає. Але знаю, що з деякими службовцями були проведені бесіди.
— А це не нагадує «полювання на відьом»?
— Ні в якому разі нічого подібного не буде. Я цього не допущу. Але ж потрібно й пам’ятати, як наші попередники практично силоміць заганяли людей у свою партію. Я такого не робив і не робитиму.
— Чи не розчарувалися за час роботи у політиці?
— У мене ніколи не було ілюзій щодо політики. Але ж потрібно знати, що політику роблять люди. Якщо у владу йдуть «брудні» люди, то й політика буде брудною. А якщо прийдуть «чисті», то й політика стане зрозумілою, ясною, цивілізованою. До речі, це є одним із чинників, які змусили мене йти у владу. Мені можна чимось докоряти, але не тим, що бажаю нажитися чи працювати нечесно. От і подумав у свій час: не піду я, підуть інші, можливо, не обтяжені принципами.
— Що, вважаєте, вдалося зробити за ці кілька місяців керування райдержадміністрацією?
— Знову тяжке запитання. Я вже говорив, що не буду брехати про небувалий розквіт Новосанжарщини. Але сказати, що нічого, теж неправильно. Більшість часу доводиться приділяти всіляким перемовинам. Доводиться говорити із сільськими головами, із керівниками підприємств. Це — довго, тяжко і навіть не завжди результативно. Але цим доводиться займатися постійно. Ось не так давно домовились, що керівництво Полтавської нафтогазової компанії у рамках соціальної угоди перерахує в районний бюджет 1 мільйон гривень. У вересні вже планували ці гроші освоїти. Та потім знову почався довгий процес різних переговорів та узгоджень.
Євген Олександрович:
— Як Паршевлюк розцінює дії президента та головних військовокомандувачів країни щодо батальйону «Донбас»?
— Ну, на це питання дуже складно відповісти. Адже, щоб відповідати за сказані слова повністю, потрібно бути там, на Донбасі, в зоні АТО. Але мені здається, що потрібно нині надавати максимальне сприяння таким добровольчим батальйонам як «Донбас». Адже туди йдуть люди, які дійсно бажають захищати свою Батьківщину зі зброєю в руках. А чимало мобілізованих не хочуть воювати. Це ні для кого не є секретом.
— Що ж, дякую за розмову. А чи потрібні РДА, думаю, покаже найближчий час.