Незабаром Укравтодор відповідатиме лише за автомобільні дороги державного значення, решту доріг загального користування буде передано у комунальну власність місцевих органів влади.
Як говорить київське керівництво, такий розподіл дорожньої мережі надасть змогу обслуговувати та ремонтувати автодороги як за кошти дорожнього фонду, яких завжди обмаль, так і за гроші місцевих бюджетів. Керуючи дорожнім господарством безпосередньо на місці, можна більш об’єктивно визначати першочерговість виконання тих чи інших робіт на тій чи іншій дорозі з огляду на її значимість для регіону. Відтак з майже 170 тисяч кілометрів доріг загального користування в комунальну власність обласних, районних і сільських рад буде передано близько 100-130 тисяч кілометрів, що дозволить Укравтодору зосередитися на реабілітації існуючих автомобільних доріг, що є складовими міжнародних транспортних коридорів, а в перспективі — будівництві нових автомагістралей.
Сказано досить красиво і багатообіцяюче. Та є в цьому нововведенні «підводне каміння», про яке і говорили минулого тижня в адміністративному будинку за участі органів місцевого самоврядування на громадському обговоренні проекту розпорядження Кабміну «Деякі питання реформування системи державного управління автомобільними дорогами загального користування».
Після вступного слова заступника голови районної ради Сергія Бодака слово надали очільнику Новосанжарського райавтодору Юрію Олешку:
— Планується із двадцяти трьох районних філій залишити дев’ять. Щодо нашого району, то філія «Новосанжарський райавтодор» до першого листопада припинить своє існування і вже як ДРП (дорожно-ремонтний пункт) підпорядковуватиметься, можливо, Кобеляцькому райавтодору. Чисельність працівників також знизиться.
Та воно й не дивно, що процес оптимізації не обійдеться без скорочень, які вже розпочалися. Якщо брати рівень області, то нині в ДП «Полтаваоблавтодор» працює 1029 працівників, а після укрупнення їх планується залишити 863. А це вже велика проблема і навіть знущання над людьми, оскільки загальновідомими є декількамісячні затримки заробітної плати у вищезазначеній структурі, а тепер значну частину тих же обділених працівників ще й звільнять.
В учасників громадського обговорення одразу з’явилося декілька питань: як можуть чи то місцеві райради, чи сільські ради прийняти певні дороги на баланс, коли вони не відремонтовані, та як буде працювати тепер техніка, яка на балансі у райавтодорі, адже її треба буде переводити на нове підприємство. Та основне — як сільські ради мають ті дороги ремонтувати, коли вони самі зараз ледь кінці з кінцями зводять?
Також очільник Новосанжарського райавтодору розповів, що зараз ця структура обслуговує майже 400 кілометрів доріг району, а після реформи у них залишиться 122 кілометри доріг державного значення. У власність же територіальних громад буде передано 276 кілометрів місцевих доріг. До Кобеляцького райавтодору планується приєднати, крім Новосанжарського, і Козельщинський, що зумовлено територіальною приналежністю.
Як реакцію на ці слова, свої пропозиції вніс селищний голова Андрій Река:
— Ви знаєте, оці рекомендації «нагорі» розробив той, кому однаково, бо він це робить на бумазі. Ми ж ніде від цього не дінемося. Ця оптимізація все одно проведеться. Нам же треба не на життя, а на смерть боротися, щоб ми пішли не до гірших ще Кобеляк, а до Полтави. Коли райони будуть укрупнюватися — то до Полтави ми йтимемо, а не до Кобеляк. У Кобеляках райавтодор ще ж гірший, ніж наш: і база, і все інше. Тому ми, звичайно, за оптимізацію, але не за Кобеляки. Я особисто об’їздив всі села шести районів, бачив і відчув якість їхнього дорожнього покриття. Найкращі дороги в Козельщинському районі, далі йде Машівський район. Найгірші дороги в Кобеляках, Карлівці, Чутовому, а далі йдуть Нові Санжари. Тобто, ми десь посередині. Тому тільки в Полтаву наша дорога.
Учасники громадського обговорення говорили і про застарілу техніку, яка зараз є в розпорядженні райавтодору: «Грейдер допотопний, ще й гредериста немає.»
— Ви знаєте, це навіть не наша локальна хвороба. Бо по всьому облавтодору нараховується всього чотири грейдеристи. Це тих, що можуть щось робити, — відповів Юрій Олешко.
— Із тих грейдеристів ви не знайдете жодного, який би сів на той грейдер, що є в нас. Його треба забути, порізати на металолом і купити сучасний грейдер, тоді в області буде не чотири, а чотириста грейдеристів, бо хто ж захоче старовиною керувати, від якої увесь в мазуті, ще й солярка протікає. Дивитися треба на ту техніку, що на Київ дорогу робить, — одразу ж порекомендував Андрій Река.
Порівнювали також вартість одного квадратного метра ремонту дороги у Німеччині та в Україні. Виявилось, за кордоном усе набагато краще, якісніше і дешевше.
— У 2006 році Андрій Матковський запросив австрійську фірму, аби та в районі Левади відремонтувала триста метрів певної дороги. Вони зробили це настільки якісно, що їх більше не запрошували. Ямковий ремонт відбувся настільки висококласно, що люди фактично побачили нову дорогу. Причому, за такі самі ціни, що і облавтодор, — взяв слово сільський голова Зачепилівки Михайло Заріцький.
Під кінець учасники громадського обговорення дійшли висновку, що така оптимізація й укрупнення принесе дійсно хороші плоди тільки в сукупності з фінансовою реформою та децентралізацією влади, коли місцеві податки не відправлятимуться в столицю, а залишатимуться на місцях і тут же й працюватимуть. Тільки тоді можна буде щось зробити, адже гроші будуть. А пропозиція перевести на комунальний баланс дороги без фінансування перспективи не має зовсім.
Та хто знає, чи піде на це вище керівництво держави, адже тоді ж буде важче оті мільйони «відмивати», хоча і до завершення реформи ще можна буде нажитися: концепція реалізовуватиметься в два етапи. Усі заходи, передбачені нею, мають завершитися до 2016 року, коли закінчиться продаж майна дочірніх підприємств та роздержавлення акцій ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України». Що ці зміни принесуть нашому району та якими можуть стати дороги в області за декілька років, ми побачимо зовсім скоро: як тільки після зими асфальт почне кришитися…
