Днями журналісти тижневика «ЕХО» провели опитування, під час якого цікавились, чи підтримують жителі райцентру нинішню владу.
За півтори години часу нам вдалося опитати 25 респондентів різного віку та статі. Ми ставили три запитання.
Спершу вирішили дізнатися, чи знають кобелячани, хто сьогодні керує областю, районом та містом. Відповідно, перше питання звучало так: «Чи знаєте ви, хто такий Віктор Бугайчук, Петро Ворона, Василь Мирошнеченко, Іван Терновий та Олександр Ісип?»
Абсолютно всі наші респонденти відповіли, що не знають, хто такий Віктор Бугайчук. До слова, це нинішній голова Полтавської обласної державної адміністрації. Лише семеро кобелячан сказали, що їм відомо, хто такий Петро Ворона. Більшість, згадуючи це ім’я, говорили наступне: «А, це голова обласної ради. Він подався добровольцем у АТО, а замість себе залишив керувати свого заступника». Голову Кобеляцької районної ради Василя Мирошнеченка знають лише п’ятнадцятеро респондентів. Решта сказали, що чують це ім’я вперше. І найбільш популярними в цьому рейтингу виявились нинішній голова райдержадміністрації Іван Терновий та міський голова Олександр Ісип. Абсолютно всі кобелячани сказали, що їм ці імена добре відомі.
Наступне запитання звучало так: «Як ви оцінюєте діяльність вищезгаданих посадовців?» Про голів Полтавської обласної ради та облдержадміністрації ніхто з кобелячан нічого сказати не зміг. Адже люди не володіють інформацією про їхню роботу. Діяльність Василя Мирошнеченка оцінили так: 6 — позитивно і 19 — нейтрально. Хоча, знову ж таки, більшість обрали «нейтрально», бо не знають, чим саме займається голова райради та що він устиг зробити після призначення на цю посаду. Ті, хто позитивно висловлювались про діяльність Василя Івановича, говорили: «О, я знаю цього чоловіка. Він хороша людина».
У цілковитий антирейтинг потрапили голова райдержадміністрації Іван Терновий та голова міської ради Олександр Ісип. Діяльність першого оцінили: позитивно — 0, нейтрально — 13, негативно — 12. А роботу очільника міста: позитивно — 1, нейтрально — 10, негативно — 14. Єдина людина, яка обрала варіант «позитивно», аргументувала своє рішення так: «Хай краще вже буде керувати Ісип. Ви подивіться, до чого йде! Із кожним разом обирають усе гірших і гірших керівників. Приклад, наш район. Що тут ще добавиш? Усе очевидно».
Останнє запитання було такого змісту: «Чи знаєте ви, які партії представляють згадані посадовці?»
Більшість опитаних респондентів не змогли відповісти, у якому політичному об’єднанні перебуває Василь Мирошнеченко. Решта говорили: «Чули, що він був у Регіонах. Влада змінилася, то Василь Іванович і вийшов із цієї партії». Аналогічна ситуація і з міським головою. У основному, люди відповідали, що не знають, яку політичну силу він представляє. Декілька респондентів озвучили, як варіант, партію «Батьківщина». Дехто сказав так: «Раніше був регіоналом. Зараз — інша вдала. Він і поміняв шапку».
Проте кобелячани знають, яку партію представляє Іван Терновий. Здебільшого вони впевнено заявляли, що «Свободу».
Насамкінець ми запропонували респондентам дати якісь поради нашим посадовцям. Одна жіночка середнього віку сказала: «Хочу попрохати районну та міську владу скласти свої повноваження та тихенько піти, щоб дати можливість керувати тим людям, які дійсно можуть це робити». Хтось радив більше уваги звертати на дозвілля молоді та дітей. Мовляв, цій категорії населення абсолютно нічим зайняти себе в місті.
Особисто Івану Терновому дали дещо більше порад. По-перше, дотримуватись дрес-коду, який має відповідати займаній посаді. По-друге, прохали думати, перш, ніж говорити. Дехто радив брати до своєї команди не своїх ліпших друзів, а кваліфікованих спеціалістів.
— Зараз, судячи з нових співробітників адміністрації, виходить, що кум за кума, брат за брата. Багато нових облич, які до цього не працювали в державній службі і ні краплі не були близькі до роботи, яку сьогодні виконують. Хіба такі люди повинні керувати районом? — сказав один чоловік старшого віку.
Олександру Ісипу кобелячани радили звернути увагу на сміття, яким «засипане» усе місто.
— Раніше, коли ще не було контейнерів і декілька разів на тиждень їздили сміттєзбиральні машини, то в Кобеляках було набагато чистіше, — каже одна жіночка старшого віку. — Подивіться, зараз така практика існує в Санжарах. І хіба там брудно? Навпаки. Ще можна було б за прикладом харківського очільника створити «гарячу телефонну лінію міського голови». У Харкові, я знаю, що можна зателефонувати туди і повідомити про нагальну проблему, яка потребує вирішення. То вже через десять хвилин приїжджає представник відповідної служби, щоб урегулювати обстановку. Результат: Харків зараз — чисте та процвітаюче місто. То чому б нашому міському голові не скористатись цим досвідом?
Дехто пропонував вирішення ситуації з жалюгідними тротуарами.
— У місті більше магазинів, ніж людей, — каже жінка середнього віку, яка представилась Мариною. — То чому б не зобов’язати кожного підприємця біля своєї будівлі викласти сучасну тротуарну плитку або брущатку? Тільки однакову по всьому місту. Проблема з тротуарами була б вирішена. От подивіться, як зараз гарно біля «Маркет-опту». Так би скрізь зробити. А біля державних установ можна використати для цього державні кошти. Це не настільки дорого коштує. Я знаю. І з бюджету багато грошей не потягне.
