У вівторок 26 серпня активісти молодіжної організації «Сокіл» провели нині дуже популярний флешмоб і почали фарбувати у жовто-блакитний колір поручні бетонного мосту, що за Новосанжарським РЕСом та перед райавтодором.
А місцеві спонсори та просто добрі люди допомогли їм фарбою, якої, за підрахунками молоді, вистачить на одну сторону. Та активісти знайшли вихід із цієї ситуації: взяли дві картонні коробки, обклеїли білим папером, підписали «На фарбу» і, доки основні молодіжні сили працювали, двоє хлопців стояли недалеко від них на обочині дороги Нові Санжари — Руденківка і демонстрували ці коробки проїжджаючим автомобілям, цим самим без слів спонукаючи їх пожертвувати хоч якісь кошти на фарбу. На диво, автомобілів зупинялося море: переважно «Лексуси», «Форди», «Фольцвагени», «Тойоти». Принаймні, саме цих автомобілів за десять хвилин інтерв’ю ми нарахували з десяток. Навіть «КамАЗ» один став.
За день молодь планує повністю завершити одну сторону моста. Саме на такий проміжок вони розрахували власні сили та кількість отриманої від благодійників фарби. Інша ж сторона мосту буде дофарбовуватися в інший день, та й залежатиме від гривневого вмісту вищезгаданих двох картонних коробок «На фарбу».
Причому соколята вирішили не йти шляхом «зроблю вночі, щоб не бачили, хто», а взяли дозвіл у Новосанжарського селищного голови Андрія Реки. Спочатку молодь взяла на приціл пофарбувати великий бетонний міст, що біля Центрального пляжу. Та Андрій Олександрович порадив взятися за менший, бо більший першочергово потребує добрячого ремонту.
І хоча День Незалежності уже минув і навіть паркан, який біля центральної дороги охоплює парк Перемоги, до моменту святкування встиг одягти жовто-блакитну одежину, та соколята прокоментували своє трохи запізніле фарбування мосту так:
— На благо Батьківщини ніколи не пізно творити патріотичні справи. Поки є літо, поки тепло та є така свідома молодь, потрібно щось робити.
P. S. Члени молодіжної організації «Сокіл» перед Днем Незалежності повісили державний стяг розміром 3х5 на височенну вишку, що біля РЕСу. Навіть шістдесятиметрова висота не стала перешкодою для гарячих новосанжарських сердець.
