А воюєте зі своїми односельцями. Спостерігаю за вашою вознею і не розумію: чому не можна знайти компромісу і вирішити мирно і позитивно фінансові питання з керівництвом свинокомплексу? А все — через власні амбіції. Там працюють нормальні люди. Вони не відмовляються допомагати у вирішенні нагальних проблем. А їх у нас — безліч. І ви про це знаєте. Ось декілька прикладів. Голова територіальної ветеранської організації Станіслав Пуха запросив на засідання ради ветеранів керівника підприємства «Сільські традиції», завідуючого лікарнею Володимира Казирода та представників селищної ради, щоб вирішити питання ремонту приміщення поліклініки. Михайлюк дає добро на виконання робіт. Володимир Казирід встає і говорить: «Нас попередили, мовляв, якщо візьмемо хоч копійку від цього підприємства, то мене зроблять найбільшим корупціонером». Це розумно? Хай приміщення стоїть обідране, а ми будемо показувати своє Я.
Вийшов з ладу водогін на одній із вулиць селища. На його ремонт потрібно 14 тисяч гривень. Проблема — гроші. Виконуюча обов’язки селищного голови Наталія Левонтінцева звернулась письмово до керівництва свинокомплексу за допомогою. Ті виконали замовлення. Взяти труби не дозволили знову ж таки «активісти». А водогін так і буде виходити з ладу. Це така турбота нашої влади про населення?
У день Незалежності України керівництво того ж таки підприємства запросили в селище з концертом гордість нашої області Наталію Май із доньками. І знову — протистояння активістів. Напередодні Олександр Бажан і Наталія Левонтінцева позривали афіші майбутнього концерту. Активісти блокували дорогу, обрізали електропровід, унеможлививши підключення апаратури. Та керівництво свинокомплексу привезли електродвигун і чудовий голос Наталії Май зазвучав на все селище. Більше всіх веселилась дітлашня у танцях. Біличани тепло приймали родину Маїв. Жителі селища щиро вдячні організаторам цієї віддушини у нелегкий для всіх нас час. То що ж це за влада і про кого вона турбується?
Звертаємось до селищної влади та горе-активістів: послухайте нашої доброї поради. Ми прожили життя і знаємо, а ви бачите, що війна до добра не доводить. Ви ж розумієте, що ніхто вам мільйони не поверне. Підприємство працюватиме, бо туди вкладені чималі кошти. Керівництво не відмовляється допомагати. Знайдіть спільну мову. Вкладаючи кошти в соціальні потреби, погаситься й їхній борг.
