Читайте також:
Технар-гуманітарій Леонід Стороженко: «Будівельні конструкції — це теж творчість»
Приємно, що в Полтаві теоретична наука та винахідницька діяльність не тільки існують, а й успішно розвиваються, нехай і малими темпами. Так, у роботі групи полтавських вчених Національного технічного університету імені Юрія Кондратюка розвинуто ідею нових сталезалізобетоних конструкцій — це оптимальне поєднання несучих, огороджуючих конструкцій та елементів опалубки. На цю тему із університетської кафедри виробів із металу, дерева та пластмаси ПНТУ вийшло в світ 150 винаходів, які одержали державний патент.
Детально про розвиток будівельних конструкцій, умови праці вчених та про проблеми вітчизняної академічної науки — в інтерв’ю з професором ПНТУ, доктором технічних наук, полтавським письменником, людиною-енциклопедією Леонідом Стороженком.
— Леонід Іванович, якщо коротко і доступно, то яка на кафедрі, образно кажучи, мозкова потужність, і які головні завдання стоять перед науковцями вашого профілю?
— Це вдосконалення будівельних конструкцій, створення, розробка методів розрахунку і забезпечення їхньої надійності. На кафедрі три наукові школи, напрямки. Одну із них очолює ваш покірний слуга. У нас багато докторів наук, аспірантів, є нормальна лабораторна база. Ми, в принципі, знаходимось на передових позиціях в Україні по напрямку і проблемі будівельних конструкцій.
— 150 патентів — це серйозно, але яка подальша доля винаходів, які вийшли із лабораторій вашої кафедри?
— Загальнодержавне лихо — це коли винаходи залишаються під сукном. Так, вони відомі, опубліковані у фахових наукових виданнях, але далі цих своєрідних заявок про себе справа не йде. Хоча я не виключаю такої можливості, що хтось, ознайомившись із нашими розробками, тихенько і успішно впроваджує їх у життя (посміхається). Авторські права у нас, на жаль, незахищені. Така собі благодійність. Хоча у багатьох країнах лише за одну вдалу розробку можна забезпечити себе на все життя.
— Леоніде Івановичу, тоді розкажіть, будь-ласка, полтавцям, де, зокрема в обласному центрі, можна побачити приклади втілення в життя ваших розробок?
— Здебільшого це вироби із трубобетону. Це колона із сталі, що наповнена бетоном. Ця технологія застосована під час будівництва нової черги Полтавського пивзаводу. На цих конструкціях також тримається купол Храму Віри, Надії та Любові. Наші розробки також застосовані у споруді кондитерської фабрики «Домінік». Звичайно, до переліку входять і житлові будинки. Якщо навести конкретний приклад, то це нова будівля поблизу ОЦЕВУМу.
— На міжнародному рівні про вашу діяльність знають?
— Звичайно, знають, іще з радянських часів. Правда, тоді нас не дуже охоче пускали в закордонні відрядження, хоча можливості були. Зараз трохи навпаки — їдь куди хочеш, але, в багатьох випадках, на це не вистачає коштів. Я особисто та мої колеги були присутніми на наукових конференціях в Германії, Австрії, Польщі, Словаччині.
— Як там із науковою думкою?
— Все гаразд. Але є один нюанс. Якщо брати теоретичні розробки, то ми, як кажуть, «впереди планеты всей». У них ця база набагато слабкіша за нашу. Але, як я і казав, у сфері практичного втілення ідей, у порівняні із західними колегами, ми пасемо задніх.
— Ви ж навели конкретні приклади тільки в самій Полтаві? Невже все так погано?
— Не зовсім і погано, але і не так, як хотілося б. Зараз будівельні компанії всі приватні. І багато із них сповідують принцип «чим дорожче будівництво, тим краще». Наші ж конструкції економічно вигідні, а значить у той принцип не зовсім вписуються. Хоча інколи без нас просто не можуть. Наприклад, будівельникам потрібно вирішити складну конструкційну задачу і, щоб не ризикувати, вони кличуть нас.
— Держава вас фінансує?
— Так, окремі теми фінансуються із держбюджету. Наприклад, на тему армованого прокатного профілю виділено 120 тисяч гривень.
— Це багато чи мало?
— Мало, звичайно. Потрібно на порядок більше.
— Ви в цій галузі працюєте 50 років. Якщо порівняти стан справ в СРСР та в незалежній Україні, то коли було краще працювати?
— Особливих змін, в принципі, не відбулося, хіба що є проблеми із фінансуванням. А так ми зберегли базу і працюємо далі. А ось, наприклад, у Москві багато інститутів Держбуду закрили і все віддали приватним проектним конторам, які, здебільшого, послуговуються закордонними винаходами.
— Леонід Іванович, Ви автор не тільки технічних посібників, але й багатьох літературних творів. Погодьтеся, дивне поєднання.
— За складом розуму, я більше гуманітарій, аніж технар. Але так склалася моя доля, що свого часу поступив до технічного ВНЗ. Проте, я вам скажу, будівельні конструкції — це теж творчість — тут потрібна фантазія та гнучкість розуму. А книги — це і драми і фантастичні оповідання — більше для душі. Без цього теж не можу.
Додати коментар
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
Вам необхідно зареєструватися, або увійти під своїм логіном
