Кореспонденти «ЕХО» дізнавалися про сезонні заробітки жителів райцентру та перевіряли на собі їх дієвість.
Однією з основних проблем сьогодення є відсутність на ринку праці достатньої кількості робочих місць. На шпальтах газет, які друкують оголошення, у рубриці «Робота» постійно є замітки людей, згодних на будь-яке працевлаштування.
На написання цього матеріалу нас наштовхнула розмова зі знайомим чоловіком. Він проживає недалеко від райцентру і завжди наймається на сезонні роботи. Ось, що розповів співбесідник:
— Я пробував встроятись на постоянку. Та, у основному, кобеляцькі підприємці видають зарплату на руки. І фактично ніхто з них мене не соглашався оформити. А робити треба з 8-ми до 17-18-ої вечора. І платять за це, у лучшом случаї, до 1500 гривень. А якшо пощитати на дні, то підсобник получає 60 гривень. Повірте, легкими ці заробітки не назвеш. І це в самий пік. А взимку — хоч не виходь. Бачте, не вигодно тебе держати. Кожен день я трачусь на дорогу до роботи, бо живу за десять кілометрів від Кобеляк. А взимку добратися зовсім нереально. То я рішив по наймах піти. Фермери, що садять огородину чи сіють кавуни біля райцентру, платять за день поліття або збирання в три-чотири рази більше. Я пощитав, виходить, що на сезонних роботах мої підзаробітки не хужі, чим год робити. Так фермери клубнику, кавуни, огірки, помідори дешевше продадуть. Не треба і дома їх садити. У Кобеляках ждеш машину з цементом до вечора. Сам її розгрузив, а в зарплату 20 гривень добавили.
Та не це найбільше зацікавило журналістів. Чоловік також зупинився на, як він висловився, легких підзаробітках:
— Жінка постоянно для хазяйства кабаки сіє. А осінню ми насіння вибираємо і здаєм. У цьому році і ціна нормальна. А доплюсуй сюди влітку вишні й суницю, а осінню — горіхи і каштани. Мені не стидно їх собирати. Гроші прямо під ногами валяються, а їх ніхто не бачить. Я для себе рішив, шо до когось неоформленим робити не піду. Який смисл?
Тож, послухавши ці роздуми, кореспонденти «ЕХО» вирішили перевірити дієвість цих сезонних заробітків на ділі.
Як виявилось, найменш прибутковою порою року є зима. У цей період можна хіба що сніг відкидати і дрова колоти. Та ще й більшість містян опалюють свої домівки блакитним паливом. Із настанням тепла, дійсно, з’являється попит на сезонних робітників. Тут тобі і посадка городу, і його поліття, і збирання врожаю. Тобто, вибір для підзаробітку є. Наприклад, місцеві городники, у середньому, за день поліття платять близько 150 гривень, за збирання — 200 і більше. Та зазначають, що сума збільшується за активність і бажання найманих працівників робити.
Та за вікном осінь, тож ми перевірили осінні способи заробітку. Найбільшої популярності в цей період набуває збирання горіхів і каштанів. І якщо перші, у більшості випадків, ростуть у приватних дворах, то останні — просто на вулицях та в парках.
Ми дізнались, що кобеляцькі підприємці платять за кілограм горіхів 10 гривень, а за аналогічну масу каштанів — 1 гривню.
Кореспонденти тижневика випробували власні сили в заготівлі цього «врожаю». Виявилося, що з одного дорослого горіха можна зібрати півтора мішка плодів. Це — близько 40 кілограмів. Трішки інша ситуація склалась із каштанами. Хоча його плоди коштують дешевше, та їх не заборонили збирати ні на вулицях Касьяна, Фрунзе і Шевченка, ні в парку Піонерський. До речі, каштанів за одну годину ми зібрали 23 кілограми. Та в обох випадках ефективніше і швидше працювати вдвох.
Один із підприємців, який приймає ці дари природи, розповів, що найбільше йому привозили чотири мішки каштанів (близько ста кілограмів), а горіхів — на суму до 2000 тисяч гривень.
Крім того, усе той же знайомий у розмові згадав про соснові шишки, які восени приймає Кобеляцьке лісництво. У минулому році організація закуповувала їх у населення по 3 гривні за кілограм.
А ще співрозмовник турбувався за погодні умови та відсутність дощів над Кобеляцьким районом. Виявляється, його сім’я ще й збором і реалізацією грибів займається. Отож, чоловік підсумував, що були б дощі, а з ними робота завжди знайдеться.
