Це стаття про тих депутатів, які тільки й уміють, що «піаритись» на чужих заслугах, про бізнесменів, які займаються благодійністю, не сплачуючи податків, та про безіменних дідусів і бабусь, котрі віддають армії ледве не останню сорочку.
Ось уже кілька номерів поспіль у «ЕХО» з’являються повідомлення про діяльність міського штабу зі збору благодійної допомоги для солдатів-земляків та їх сімей. Нібито все добре. Гарну і благородну справу роблять люди. Але є у цій справі нюанси, про які учасники та ініціатори створення штабу воліють замовчувати.
Так, наприклад, виникають запитання до міського голови Олександра Ісипа. Навіщо він очолив цей штаб? У принципі, нічого протизаконного міський голова не робить. Але ж є нюанси. Очільник міста обраний, зокрема, і для того, аби в Кобеляках усі дотримувались закону. Але тут ми бачимо, що у штабі засідають люди, які вже протягом кількох місяців уперто порушують українське законодавство. Мова йде про бізнесменів із Підкови, які організували несанкціонований ринок і, заробляючи в Кобеляках гроші, не платять до міського бюджету жодної копійки. А на «зекономлені» кошти займаються сумнівною «благодійністю».
Є питання і до міських депутатів. Вони всюди афішують свої ініціативи на допомогу армії. А що ви самі зробили особисто, шановні? Скільки грошей здали, скільки продуктів назбирали? Чи хоча б хтось чув, щоб якийсь кобеляцький депутат пішов по вулицях, збираючи допомогу? Дивись, і з виборцями познайомився б.
У Кобеляках якась цікава річ виходить. Депутати на фотознімках позують разом із бізнесменами з Підкови. Якось це не в’яжеться із заявами про чесність і відсутність корупції. І незрозуміло, хто в Кобеляках керує: міський голова із депутатами чи приїжджі з Підкови.
До речі, уже є запитання й до волонтерів, які збирають кошти серед підприємців, що торгують овочами. По-перше, гроші вони здають замість сплати збору за дозвіл на розміщення об’єкту торгівлі. А по-друге, вони вже самоуправством займатись почали. Кілька днів тому приїхали в Кобеляки на площу товаровиробники помідори продавати. І виставили таку низьку ціну, що до них черга вишикувалась. А «волонтери» тут як тут: приїжджих прогнали, а самі їх помідорами торгують.
Це — про погане. Далі — про хороше. Так депутати Золотарівської сільради, на відміну від своїх міських колег, прийнявши рішення про допомогу армії, самі збирали кошти, одяг, продукти харчування. За гроші, які пожертвували пенсіонери та місцеві фермери, були закуплені 4 бронежилети, каски, одяг, взуття. Бабусі та дідусі, отримуючи пенсію в тисячу гривень, оплатили рахунки за послуги і копієчки, що залишилися, понесли волонтерам. І не запрошували при цьому до себе журналістів.
Ідемо далі. Підгорянська сільська рада. Тут із кожного двору збирали по 50 гривень і торбинку з продуктами. Усе проходило на добровільній основі. Але ніхто не відмовився. А тамтешні фермери вже й не рахують, скільки разів гроші для армії здавали. І все — мовчки, без реклами. А головне — сплативши податки і збори.
До речі, і кобеляцькі підприємці, які торгують на ринку, уже десяток солдатів з ніг до голови одягли. Ось і днями відправили зимовий одяг землякам, які охороняють кордон із Придністров’ям. Крім того, усі знають: якщо родичі купляють одяг для солдата, то їм роблять величезні знижки.
Так що, міській владі потрібно добре подумати, із ким співпрацювати і як порядок навести. А то люстрація може розпочатись і в кобеляцьких теплих кабінетах.
І останнє. Нехай трішки задумаються міський голова, голова РДА, начальник міліції і прокурор. Ми, підприємці з міського ринку, залишаємо за собою право у будь-який момент і в будь-який день вийти на Підкову, розкластись там і торгувати. «Чужим» же можна.
