Житель Біликів разом із родичами та однодумцями забезпечують українську армію «буржуйками», аптечками, сокирами, карематами та кишеньковими пічками.
Для того, щоб виготовляти і відправляти на фронт необхідні солдатам речі, білицькі волонтери організували невеличке кустарне виробництво. Необхідні для роботи креслення, схеми та інструкції вони знаходять у мережі Інтернет на спеціалізованих сайтах і форумах, де такі ж небайдужі українці охоче діляться власним досвідом.
— Так ми навчились виготовляти прості і дешеві каремати, аптечки і навіть міні-пічки. Дві бляшанки, пару таблеток сухого спирту і через 5–7 хвилин солдат у будь-яких умовах зможе закип’ятити воду. Така пічка легко розміщується навіть в кишені куртки, — розповідає Валерій Таран.
Зважаючи на зиму і пов’язані з її настанням холоди, білицькі умільці нині зосереджуються на виготовленні печей-буржуйок та сокир.
— Таку піч можна встановити у вагончику, у бліндажі, в наметі. А сокири робимо, щоб солдатам було чим дрова рубати, — пояснює Таран.
Як основу для майбутніх печей він із друзями використовує старі газові балони. Їх збирають по дворах. Таран розповідає, що біличани охоче допомагають волонтерам. Дізнавшись, що хоч чимось можуть допомогти армії, жителі селища жертвують умільцям своє майно.
— Одна жіночка два балони дала, — згадує майстер. — Бачу по ній, що їй самій сутужно живеться. Але жінка навідріз відмовилась від грошей.
Поки що за жоден балон волонтерам не довелось платити.
— І підприємці наші добре допомагають, — продовжує Валерій. — Зайшов мій колега у магазин до Олександра Ємця. Узяв того, узяв сього, гривень на триста, мабуть. І каже: «Напишіть мені список, будемо платити». Так підприємець і балакати не схотів про повну сплату. Ледве вмовили його п’ятдесят гривень взяти.
Крім самого Валерія в імпровізованій майстерні постійно працюють Владислав Киричко та Володимир Таран. А грошима та матеріалами допомагають Марина Гаджа, Тетяна Ляліна, Сергій Іванченко, Любов Репринцева, Володимир Матвієнко і навіть кобелячанин Борис Попруга.
Виготовлене спорядження білицькі волонтери передають на фронт за допомогою «Батальйону небайдужих».
— У мене й син Олександр у Донецькій області служить. Добровольцем пішов. Зараз на «швидкій» працює. Йому через владику Федора все, що робимо, й передаємо, — пояснює Валерій Таран.
Майстер через ЗМІ прохає біличан віддавати або продавати йому старі газові балони.
