У селі Іванівка Кобеляцького району відкрили меморіальну дошку першому голові колгоспу, який у роки геноциду врятував односельчан від голодної смерті.
Редакцію тижневика «ЕХО» повідомили, що напередодні 81-річниці Голодомору в Іванівці відбудеться відкриття меморіальної дошки Никифору Келеберді. Завітавши до села, спершу ми направились до іванівського сільського голови Миколи Гордійка, аби дізнатися більше про людину, якій відкривають меморіальну дошку. Він люб’язно погодився розповісти про свого земляка.
Микола Іванович сказав, що Никифор Келеберда народився у 1895 році у селі Глинщина. У 1931-му радянська влада доручила йому створити колгосп на території, яка нині належить Іванівській сільській раді. І йому це з легкістю вдалося. Никифор Келеберда відзначився як неординарний та хороший керівник.
— Він зумів згуртувати «куркулів» та бідняків у єдиний колектив, — каже Микола Гордійко. — До речі, це був перший колгосп на території Іванівської сільської ради. Назвали його «Трактор». І це слово тоді для людей було чимось незвичайним. Адже в ті часи землю звичніше було обробляти кіньми та волами, а не потужною технікою.
Далі сільський голова розповідає, що на території, яка належала колгоспу, вирощували хороші врожаї. І коли настали страшні роки Голодомору, Никифор Келеберда, на свій страх та ризик бути заарештованим чи розстріляним, потайки підгодовував своїх односельчан. Завдяки чому вдалося уникнути випадків голодної смерті на території колгоспу. У той час, як, для прикладу, у сусідніх господарствах «Перше травня» та «Нове село» від голоду померли більше чотирьохсот людей.
— Він не міг спокійно дивитися, як у сусідніх селах від голодної смерті гинули люди, — продовжує Микола Гордійко. — Тим більше, що у багатьох хатах залишалися осиротілі діти. Тому він вирішив на території свого колгоспу створити так званий дитячий притулок. Там Никифор Іванович збирав дітлахів-сиріт та підгодовував їх, тим самим, не давши померти з голоду.
У 1939 році Никифор Келеберда був обраний депутатом Верховної Ради Української РСР.
— Після початку Великої Вітчизняної війни він евакуював усе колгоспне майно, техніку та худобу у глиб країни, — каже Микола Іванович. — І врятував усе це від руйнації. А по завершенню війни йому вдалося повернути все до рідного села. Колгоспні землі продовжували приносити гарні врожаї. До речі, ці землі були осередком вирощування державного насіннєвого резерву. Згодом на них почали освоювати нові насіннєві культури.
Помер Никифор Келеберда у 1953 році. Похований на тодішньому колгоспному кладовищі.
Напередодні вшанування 81-ої річниці Голодомору в селі Іванівка відкрили меморіальну дошку, присвячену цій визначній особистості. На урочистості завітали керівники району, жителі села, школярі та рідні Никифора Келеберди: онучка Світлана Левченко та правнук Олексій Коломієць.
Сільський голова під час свого виступу перед присутніми зазначив, що проект мав бути масштабніший.
— Цього дня ми відкриваємо лише меморіальну дошку на адмінбудівлі селищної ради, — каже Микола Гордійко. — А мали б відкривати ще й цілий Меморіал пам’яті жертв Голодомору на кладовищі колишнього села Антонівка. Та виконавці не встигли завершити роботу. Тому меморіал плануємо відкрити навесні. Думка створити меморіальну дошку Никифору Келеберді виникла ще багато років тому. Та дійшли до реалізації цього задуму лише зараз. Матеріально нам із цим допоміг уродженець села Антонівка Володимир Грушко. Він, до речі, і є автором проекту.
Право відкрити меморіальну дошку надали онучці Никифора Келеберди Світлані Левченко. Після чого вона висловила слова вдячності жителям Іванівки за вшанування пам’яті про її діда. Насамкінець пам’ять про людину, яка врятувала своїх односельчан від голодної смерті, вшанували хвилиною мовчання та покладанням квітів до меморіальної дошки.
