У Галущиній Греблі місцеві жителі за тиждень виготовили три десятки компактних пічок для українських військових.
Перші, пробні, «буржуйки» житель Галущиної Греблі Георгій Коба зробив із газових балонів удвох із сином Ростиславом. Тоді кілька пічок через новосанжарських волонтерів передали на схід українським воякам. Хлопці випробували саморобні «буржуйки» у бліндажах і винесли вирок: годиться!
Після цього робота у Галущиній закипіла із подвійною енергією. До батька із сином долучилися ще кілька робітників‑добровольців: Олександр Лях, Василь Дербенцев, Роман Кандела, Сергій Антоненко, Владислав Вовнянко, Володимир та Олексій Коби. На подвір’ї останнього і запрацював справжній конвеєр із виробництва «буржуйок».
— Спочатку позбирали газові балони у себе, потім повісили оголошення в центрі села. Люди обзиваються, у основному, пенсіонери прохають, щоб приїхали і забрали в них балони, — розповідає Олексій Коба, вкидаючи до вже готових пічок дрова та розпалюючи вогонь. — Це ми краску випалюємо, щоб хлопцям у бліндажі потім не смерділо.
Навколо по усьому подвір’ї розставлені вже готові пічки. У стороні двоє робітників приварюють до чергової «буржуйки» ручку на дверцята.
— Зробити одну таку — недовго. Більше часу йде на підготовку: розрізання балонів, нарізка металу, виготовлення мілких деталей. З одного балону виходить дві «буржуйки». Ми б їх і швидше робили, якби світло не вимикали, — додає інший Коба, Володимир, який мешкає поруч із братом. — Бувало, що ми від генератора сварку підключали і варили.
Балон у «буржуйку» перетворюють наступним чином. Спочатку його перерізають навпіл. Потім для половинки вирізають кришку із металу. Роблять у ній отвір і приварюють трубу, крізь яку має виходити дим. У половинці балона вирізають отвір для дверцят. Знизу приварюють ніжки. Збоку іще наварюють по кілька трубок.
— Хлопці прохали зробити таку модифікацію. Вони потім у ці трубки вставляють проволку і на ній сушать свої речі. Зручно, — пояснюють чоловіки.
Загалом «буржуйка» виходить компактна за розміром, проста і зручна у користуванні. Та, що головне, має високу тепловіддачу.
— Ми вже зробили таких тридцять дві штуки, — говорить Олексій Коба і показує на ряд пічок, які стоять у дворі. — Днями наша волонтерка Юлія Солодка по них приїде і відвезе хлопцям.
Працюють чоловіки кожного дня одним колективом. Практично кожен має універсальні навички: і за зварювальний апарат може взятися, і за «болгарку», і за свердло.
— Робитимемо стільки, скільки потрібно буде, — резюмують чоловіки. — Головне, щоб хлопцям нашим не холодно було на фронті. І щоб вони усі повернулися живими.
