Цієї п’ятниці відбулась чергова сесія Кобеляцької районної ради. Найбільш дискусійне питання, яке розглядали депутати — це повторне призначення Івана Супруненка на посаду головного лікаря Кобеляцької ЦРЛ та продовження з ним контракту.
Сесія має розпочатись о 10 годині ранку. Незадовго до цього часу перед входом до зали засідань збираються співробітники Кобеляцької ЦРЛ. Частина з них заходить всередину. Інші продовжують стояти по обидва боки коридору. Цікавимось метою їхнього зібрання. Одна з медиків говорить: "Ми прийшли частиною колективу підтримати нашого головного лікаря. Хочемо, щоб депутати залишили його працювати й надалі керівником районної лікарні".
Перед початком сесії голова районної ради Василь Мирошнеченко звертається до лікарів з проханням повернутися на свої робочі місця.
— Ваші пацієнти не повинні страждати, — каже він. — Зараз вони без медичного обслуговування. Залиште своїх представників та йдіть на роботу. Інакше я буду змушений перенести сесію.
Частина співробітників лікарні таки покидають сесійну залу та виходять до коридору. Проте приміщення райдержадміністрації не полишають.
— Таки я бачу, що в нас люди — для медиків, а не медики — для людей, — коментує ці дії Мирошнеченко. І повторює своє прохання ще раз.
Самі ж лікарі стоять на своєму і запевняють, що свої робочі місця не покидали. А прийшли у вільний від роботи час.
— У нас працює чотири зміни, — кажуть вони. — І сюди прийшла одна з таких змін. Тому лікарня не залишилась без медичного обслуговування.
Зрештою, сесія розпочинається. Питання, яке стосувалося Івана Супруненка звучало так: "Затвердження розпорядження голови районної ради "Про звільнення головного лікаря Кобеляцького району" (у зв’язку з закінченням дії контракту) та "Про призначення виконуючим обов’язки головного лікаря Кобеляцької ЦРЛ Івана Супруненка". Наступне питання було вже "Про призначення головного лікаря Кобеляцької ЦРЛ".
Першим з місця бере слово Володимир Білоусько. І говорить, що посада головного лікаря має бути призначена на конкурсній основі. Мовляв, потрібно дати можливість іншим претендентам подати свої заявки. Тому, на його думку, це питання варто зняти з порядку денного.
— Так, думаю, навіть при Сталіні було б два-три кандидати, — зазначає з місця Микола Антонов. — А тут нам представили лише одну кандидатуру.
Володимир Струк підтримує своїх колег.
— В Україні зовсім нещодавно призначили нового Міністра охорони здоров'я, губернатора області немає, голова Кобеляцької РДА написав заяву на звільнення. Система охорони здоров'я на порозі реформування. Зараз ми не можемо призначати головного лікаря. Нехай, коли у нас буде новий голова РДА, він і пропонує кандидатури людей з якими йому буде комфортно працювати. Новий керівник скаже своє слово, — каже депутат.
Зрештою, народні обранці вирішують не ставати на пропозицію Володимира Білоуська та не знімати це питання з порядку денного. І більшою кількістю голосів залишають Івана Супруненка на посаді виконуючого обов’язки головного лікаря Кобеляцької ЦРЛ. А наступне питання "Про призначення головного лікаря" було вже більш дискусійним. Спершу, самого Івана Супруненка прохають вийти до трибуни та розповісти про подальший розвиток медицини в районі, якщо його таки призначать на цю посаду.
— Опоненти робили мені зауваження, що я пенсійного віку, — каже Супруненко, — Та не це основне. А головне — справи, які робляться в лікарні. До речі, за період мого керування у Кобеляцькій ЦРЛ відбулось чимало позитивного. Для прикладу, з'явився сучасний цифровий рентген-апарат, якого наша лікарня ніколи в житті не мала. Це стало можливим завдяки моїм зв’язкам у Міністерстві.
— Зараз у лікарні зламався єдиний в районі рентген-апарат, який необхідний в стоматології, — говорить з зали Володимир Білоусько. — То чому ж ви не скористаєтесь своїми зв’язками і не відремонтуєте його?
— На ремонт потрібно 40 тисяч. І з новим Міністром охорони здоров'я я поки що не знайомий, — відповідає на це Супруненко. І продовжує. — Протягом останнього часу в лікарні було безліч перевірок: і з Міністерства, і з СБУ. Та ось висновок по цих перевірках (демонструє аркуш паперу – ред.) Немає жодного порушення. І якби в лікарні виявили якісь порушення, то Супруненко вже давно сидів би!
Далі народні обранці починають дискутувати з приводу кандидатури Івана Супруненка на посаду головного лікаря. Дехто стає на його бік, а хтось — наводить аргументи проти. Через деякий час до зали засідань заходять співробітники районної лікарні. Слова деяких виступаючих, які говорять не на користь Івана Івановича, вони зустрічають вигуками: "Ганьба!" Потім промову на захист свого керівника виголошують і самі лікарі.
За декілька хвилин з-поміж натовпу з'являється молодий чоловік у кросівках та спортивних штанях. Він представляється "небайдужим громадянином" і прохає надати йому слово. Депутати дозволяють. Молодик виходить до трибуни, представляється, говорить, що приїхав з Карлівки і на підвищених тонах починає розповідати, що (цитуємо - ред.): "Колишні комуністи не повинні бути на керівних посадах" і "якою занедбаною нині є Кобеляцька районна лікарня". Більшість присутніх депутатів обурює виступ немісцевого чоловіка.
— Ви хто, взагалі, такий? Чого сюди приїхали і скільки вам за це заплатили? — запитує одна з депутатів.
Зрештою, "громадянину" забороняють продовжувати свій виступ і він покидає залу засідань. Після маже двогодинного обговорення, народні обранці вирішують перейти до голосування. Яке, до речі, також зайнято чимало часу. Адже члени лічильної комісії ніяк не могли зійтись на підрахунку голосів. Хтось називав цифру 22, а декому здавалось, що проголосували 29 депутатів. Тому в цей процес втручається і решта народних обранців. Проте спільно у них взагалі нічого не виходить. Час від часу від присутніх лунають пропозиції переобрати лічильну комісію, провести таємне або ж поіменне голосування. У залі досить шумно. Депутати знову і знову піднімають руки. Дехто зривається з місця та намагається самостійно порахувати голоси.
Та крапку в цьому процесі ставить Василь Мирошнеченко. Він оголошує рішення з цього питання не прийнятим та вирішує перенести його розгляд на наступну сесію. Це неабияк обурює працівників лікарні.
— Приймайте рішення, — знервовано вигукують вони. — Ми звідси нікуди не підемо! Хочете, сюди ТСН приїде зараз?
Та майже половина депутатів ігнорують ці заклики, встають і починають виходити з зали. Сесію закривають, так і не розглянувши ще декілька актуальних для життєдіяльності району питань.
