Минулого тижня новосанжарські волонтери побували у Новоселівці (неподалік Волновахи). Там, поряд із іншими бійцями, воюють хлопці із Нових Санжар та Зачепилівки.
Дорогу відстанню у близько п’ятисот кілометрів довелося долати майже 12 годин. Тому роботи вистачило двом змінним водіям Андрію Скубію та Геннадію Бабенку. Поїздка на Схід — це не відпочинковий вояж на море, тут потрібно постійно бути у напруженні, тому другий водій — не розкіш, а необхідність. Для Андрія це ще й можливість зустрітися із братом Романом, який захищає країну зі зброєю в руках.
На жаль, застати на місці іншого нашого земляка, Владислава Панченка, волонтерам не вдалося. Він перебував у бойовому чергуванні.
— Немає там ніякого миру, — констатує волонтер Юлія Солодка. — Щойно ми приїхали, почали обстріл гаубиці сепаратистів. Потім неподалік почулися автоматні черги. Напевно, виявили диверсійну групу. Хлопців усіх забрали по тривозі на позиції, тому довго погостювати нам не вдалося.
Волонтер із усмішкою говорить, що хлопці після відвідин волонтерів дзвонять днів три, дякують. Тішаться листам і малюнкам від школярів.
Там відвідали бійців 79‑ї бригади «Крила Фенікса».
Також наші бійці вже прикрасили привезені волонтерами ялинки ручними поробками, які їм передали новосанжарські діти. Цього тижня Юлія Солодка з-поміж усього повезе нашим воїнам ялинку, зроблену руками вихованців андріївського інтернату.
Доки ми спілкуємося із волонтером, біля неї упиняється юнак, який вітається із Юлією, як із давньою знайомою. Юрій Івко щойно приїхав у відпустку із того-таки Щастя.
— Тут важче, краще – там, — ділиться боєць враженнями від перебування у мирній обстановці. — Тут все складніше, а на фронті більш зрозуміло.
Доки Юрій кілька днів відпочиватиме вдома від вибухів та пострілів, волонтери повезуть під Щастя черговий вантаж із усім необхідним для його побратимів.
