У листопаді і грудні минулого року в «ЕХО» вийшли дві статті, котрі називались «Час дорослішати» і «Криза як шанс». У них йшла мова про те, що загальна криза в державі Україна обов’язково «зачепить» кожного громадянина, кожну організацію чи фірму. Ба, навіть всесильних олігархів вона не обійде увагою. Хоча поки що їм, олігархам, вдається успішно «пропетляти», як кажуть в народі. Але настане і їх черга. Історія рухається, її жорна мелять повільно, але невпинно. І українські олігархи є «пігмеями» у загальносвітовому історичному процесі. Але мова не про них.
Як чимала частина українців зазвичай намагається вирішити питання матеріальної скрути? От, коли все навколо подорожчало і грошей для підтримання звичного рівня життя вже не вистачає. Зазвичай люди, які можуть щось продавати або виробляти, автоматично піднімають ціни на свій товар чи послугу. Засіб дуже простий і до деякої межі ефективний. Є, щоправда, й інші варіанти: економити, диверсифікувати бізнес, запропонувати новий унікальний продукт. Але це довше, важче, не дає швидкого результату. І, можливо, узагалі не дасть. Тут одразу можна поставити риторичне запитання: а що робити тим, хто не продає і не виробляє? Але мова знову ж не про це.
Мова про зміни в медіа-проекті (вибачте за таку гучну назву) «ЕХО». Ми їх обіцяли. Та й «смажений півень», чого гріха приховувати, таки клює, кількість передплатників та рекламодавців зменшується. Ціну на газету видавець поки що не піднімає. Хоча типографія зробила це вже тричі за останні чотири місяці. У тому числі і в 2015-му році. Але, тримаємось.
Натомість буде зроблений один, можливо, не надто популярний, але логічний крок. Зміниться інформаційне наповнення паперової та мережевої версій «ЕХО». «Шара», тобто, можливість читати в Інтернеті безкоштовно те, за що люди «в реалі» платять п’ять гривень, закінчиться. Цей випуск газети є останнім у старому варіанті. Надалі читачі будуть або передплачувати електронну версію газети, або читати публікації із місцевого життя в скороченому вигляді.
Відтепер на сайті «ЕХО» більше уваги буде приділено розвитку так званої блогосфери. Стати дописувачами ми обов’язково запропонуємо Валерію Коробчинському, публікації якого завжди викликають резонанс. Запросимо до співпраці і місцевих політиків та чиновників. Поки що активним блогером є лише Сергій Галушко, секретар Кобеляцької міськради. Будемо друкувати і «чужу» аналітику. Так, скажімо, автору цих рядків дуже подобаються думки Юрія Романенка та Степана Демури. У паперовій версії обов’язково будуть відновлені деякі старі і запроваджені нові рубрики.
Якщо виживемо (а виживемо!), то дійде черга і до телебачення. Так що, думаю, буде цікаво. Як у країні, так і в районі. Отже, і в газеті.
