Колись дуже давно, здається, у 2004-ому році, під час президентської виборчої кампанії, коли змагались Янукович і Ющенко, я написав статтю під назвою «Чому я ніколи не проголосую за Януковича».
Минуло більше десятка років. Змінились два Президента і з десяток прем’єрів. Але віри у сьогоднішніх ще менше, аніж у тодішніх.
Ну от чим нинішній Прем’єр-міністр Яценюк, особисто для мене, кращий за Прем’єр-міністра Азарова? Хтось скаже: «Цей — патріот». Можливо. Хоча в Україні, на жаль, особливо зараз, надто часто змішують патріотизм із банальним ідіотизмом. Інший дорікне: «А чого він (Прем’єр-міністр) повинен обов’язково тобі подобатись. Ти ж не один живеш в Україні». Згоден, не один. Згоден і з тим, що Арсеній Петрович декому дуже подобається. Навіть людей таких знаю. Знаю, що Яценюк дуже подобається Міжнародному валютному фонду. Вірніше, подобався. Зараз же й кредитори «блискучому реформатору» грошей не дають. Певно, вирішили, що знання англійської мови та один політ «бюджетним класом» — це не надто вагомі причини, щоб позичати кілька десятків мільярдів доларів. Можливо, Арсеній Петрович та його однопартійці ходять у вишиванках і дуже добре розуміються на макроекономіці. Але що з того мені, пересічному українцю, який живе виключно в мікроекономіці. А ось у цьому сегменті економіки, у якому, до речі, живуть ще кілька десятків мільйонів земляків, нічого хорошого за часи «блискучого рехворматора» не сталося. І, боюся, що й не станеться.
Кричав Арсеній Петрович і йому подібні про зменшення податків, про дерегуляцію бізнесу. Іду в податкову. Питаю, скільки підприємців у Кобеляцькому районі отримали право на зменшення єдиного соцвнеску із 43 відсотків до 16. Виявилось, що нуль цілих нуль десятих. Це просто неможливо зробити.
Питаю волонтерів, які одягають і годують українських солдат, чи варто мобілізованим розраховувати на отримання військової форми у місцях навчальних зборів. Кажуть, що не варто.
Телефонує Олександр Андрейко Андрію Реці (однопартійцю Яценюка) і просить домогтися скасування антиконституційної норми про «пов’язану особу». Пояснюю, для відкриття своєї газети, потрібно, щоб за тебе ще хтось із родичів відповідав. А якщо людина — сирота? Вона не має права газету відкрити? А Река каже: «Та впишіть те, що Вам кажуть».
От і все. І оці щось змінять на краще?
