Написати саме таку редакційну статтю примусила ситуація із таким собі інформаційним вакуумом щодо теми майбутньої адміністративно-територіальної реформи. Чомусь її відверто замовчують. Колеги із електронних ЗМІ, а за ними — й з усіх інших, віддають перевагу висвітленню малозрозумілої і майже нікому не потрібної війни, волонтерського руху, псевдолюстрації, псевдопатріотизму, гризні олігархів та іншої трясці, яка не впливає на якість життя маленького пересічного українця. А якщо й впливає, то лише негативно.
Між тим, досить давно у багатьох кабінетах провінційних керівників «гуляють» по столах та руках карти нових районів. Точніше, райончиків. Адже у разі, якщо в Україні хоча б якусь дійсно потрібну і актуальну реформу доведуть до кінця, то вже через 8-9 місяців такої адміністративно-територіальної одиниці як Кобеляцький район не буде. Не буде і Новосанжарського, і Царичанського. І так далі, і тому подібне.
А що ж буде? Будуть територіальні громади. Згідно з одним із робочих проектів, на території колишнього Кобеляцького району створять чотири таких об’єднання. Із центрами у Кобеляках, Біликах, Озерах і Дашківці. А теперішні сільські ради, як і райони, відійдуть у минуле. А, забув, у минуле нарешті «відійдуть» і державні адміністрації, і районні ради.
Як на мене — це добре. І справа тут зовсім не в якихось особистих рахунках із такою структурою як райдержадміністрація. До речі, знаю чимало людей, котрі вбачають у зникненні РДА ледве не кінець світу. Мовляв, і керувати нікому буде, і виконавча дисципліна щезне. Мовляв, виберуть собі люди не тих, хто потрібен: злодіїв, популістів або просто професійно непідготовлених людей. А в мене на язиці зустрічне запитання: а хто до цього керував? І як могла будь-яка громада вплинути на того ж голову РДА у разі, якщо він виявиться п’яницею, злодієм чи просто випадковою у владі людиною. Відповідаю: аж ніяк. Бо призначали керівників «зверху», за квотними принципами, кулуарними домовленостями і незрозумілими критеріями. Головний принцип — «щоб був свій і слухняний».
А ви лише уявіть собі, яка буде боротьба за посаду керівника, скажімо, кобеляцької громади. Скільки справді підготовлених людей зможуть опонувати нинішньому міському голові Олександру Ісипу. Прізвища називати? Поки що не буду. Нехай самі про себе заявляють. А які депутати «зубаті» з’являться. А війти, які керуватимуть селами і стануть членами виконкомів. Тут уже не поцарюєш. Крім того, громада як вибрала, так і зняти може.
Хоча, звичайно, у процесі реформи виникнуть і нові проблеми, постануть виклики. Але ж нарешті з’явиться конкуренція, якої в Україні катастрофічно не вистачає у всіх сферах життя. І, до речі, не факт, що кобеляцька громада буде багатша за білицьку.
