«Ми вчили американців ліпити вареники»

«Ми вчили американців ліпити вареники»

Нещодавно вихованці Кобеляцької школи-інтернату повернулися з подорожі до Сполучених Штатів Америки.

По приїзду в Кобеляки ми зустрілися із ними, аби дізнатися про всі подробиці поїздки. Заступник директора з навчальної роботи Іван Даценко, який і супроводжував групу вихованців інтернату, розповів, що близько двох років тому до оздоровчого табору, що розташований під Полтавою, приїжджала група волонтерів із Америки, які працюють у волонтерській групі «Light of Gospel». Ця група вже протягом тривалого часу допомагає українським дітям-сиротам. У таборі вони познайомилися з вихованцями Кобеляцької школи-інтернату. Через деякий час волонтери запросили їх до себе в гості, направивши офіційного листа до керівництва навчального закладу. Посередником у цьому процесі виступив український благодійний фонд «У колі друзів». Вони забезпечили кобеляцьку групу перекладачем та взяли на себе всі організаційні проблеми.

І от п’ятеро дітей-сиріт на чолі з Іваном Даценком та перекладачем вирушили у подорож до США, у штат Мічиган, міста Гранд-Рапідс та Холанд. Усі витрати, пов’язані з подорожжю, у тому числі на проїзні документи, транспорт, харчування та інше, американська сторона взяла на себе. Навіть переїзд із Кобеляк до Києва. Іван Даценко говорить, що Америку вихованці школи-інтернату відвідали вперше. Проте закордоном, зокрема, в Італії та Франції, деякі учні вже бували.

Далі самі ж діти розповідають, що в Америці вони пробули з 7-го по 21-ше січня. Дорога в одну сторону у них зайняла дві доби. Сам переліт над Атлантичним океаном тривав близько дванадцяти годин.

— Та летіти нам було не страшно, — кажуть вони. — А, навпаки, дуже цікаво. — У Америці нас зустріли і кожного розселили по родинам. У деяких американців були власні діти. У когось їх не було.

Цікавимось, чи виникали складнощі у спілкуванні, адже ніхто з дітей англійською мовою досконало не володіє.

— Нас виручили сучасні технології, — розповідає Владислав Сющук. — Зараз на кожному смартфоні чи ноутбуці можна встановити спеціальну програму, яка перекладає розмову. Говориш українською, а смартфон видає англійською. Або навпаки. Так і спілкувались весь цей час. Зате зараз у всіх нас є мета вивчити англійську. Бо хочемо повернутися туди ще раз.

Далі ми цікавимося враженнями від поїздки. Лоріна Овдієнко розповідає, що її найбільше вразило доброзичливе ставлення американців.

— Вони дуже приязні та виховані, — каже дівчина. — Уявляєте, ці люди вибачаються з будь-якого приводу. Навіть якщо ненароком зачепили тебе в супермаркеті. В Україні все далеко не так.

— Ще одна відмінність від українців: вони не заморочуються з приводу свого зовнішнього вигляду, — каже Владислав, — а носять такий одяг, у якому їм зручно ходити. Ззовні і не скажеш: заможна перед тобою людина стоїть, чи ні. Та всі їздять на дорогих автомобілях. Нам розповіли, що той, кому виповнилось 16 років, має власне авто. І для американців — це не розкіш, а лише засіб пересування. Пішки там ніхто не ходить. Ще вони дуже працьовиті. О 6-ій ранку, коли ми прокидалися, усі вже були на роботі. А поверталися з неї лише ввечері, після 18-ої години.

Також кобеляцьких дітей вразила американська кухня.

— Для нас вони намагалися готувати більш звичну нам їжу, — каже Артур Шевченко. — Та ми побачили, що вони не звикли морочити собі голову з приготуванням страв. Хот-доги, кока-кола, чіпси — це в раціоні більшості американців.

Наші дівчата, у свою чергу, дивували американців українськими національними стравами.

— Ми вчили американців ліпити вареники з вишнями та картоплею, — каже Лоріна Овдієнко. — І родини, у яких нам довелося жили, були просто в захваті. Бо їли подібні страви вперше.

А Івана Даценка вони попрохали навчити, як готується салат «Олів’є», бо раніше пробували його в Україні.

— На жаль, з інгредієнтами для салату в Америці складно, — каже Іван. — Лікарської ковбаси там, звісно ж, немає. Із майонезом та консервованим горошком також були проблеми. Та й картопля в Америці якась не така, як в Україні. Розсипається, як тільки звариш. Та приготувавши 10‑літрову миску салату, вони розмели його вмить.

Кобеляцьку делегацію в Америці чекала дуже насичена та цікава програма. Вони відвідали багато музеїв, аквапарків, побували на матчі з баскетболу, на ковзанці. Не менше захоплення у них викликала екскурсія до Чикаго.

— Там просто незабутньо, — кажуть діти. — Велика кількість людей, усе світиться вогнями. Відчувалася атмосфера свята.

Перед тим, як повертатись додому, вихованців школи-інтернату їхні нові родини повели до магазинів за сувенірами та подарунками.

— Вони придбали нашим дітям і одяг, і взуття, і косметику для дівчат, і різноманітні сувеніри, — каже Іван Даценко. — Усі ці покупки у нас не поміщалися в сумках, із якими ми приїхали.

Насамкінець цікавимось, чи хотіли б діти ще раз побувати в Америці.

— Дуже! — практично в один голос сказали учні. — І нас уже запросили. Тільки не знаємо, коли це відбудеться. А ми, у свою чергу, запросили наших нових друзів в Україну. І вони прислали по інтернету листа, що збираються приїхати через кілька місяців.


Автор: Дарія СРІБНА, «ЕХО з регіону»

11 лютого 2015, 09:14 | Кобеляки | Відео-новини
Додати коментар

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
Вам необхідно зареєструватися, або увійти під своїм логіном



Завантажуємо курс валют

Зачекайте, йде завантаження...

Логін:
Пароль:
запам'ятати


Реєстрація | Нагадати пароль

Шановні водії!

У зв’язку зі значним погіршенням погодних умов та сильної хуртовини частина траси Р-52 у Царичанському районі являєтсья непридатною до використання!

Служба порятунку звертає Вашу увагу на те, що вирушаючи у таку погоду в дорогу Ви йдете на це на свій страх і ризик - у випадку неможливості вибратися із снігових заметів на дорогах чекати допомогу можливо прийдеться досить довго.

Тому рекомендується відмовитися від подорожей автомобілем до стабілізації ситуації