Стан української економіки неухильно погіршується, а прогнози міжнародних рейтингових агентств та фінансових організацій щоразу похмуріші.
За темпами падіння Україна наздоганяє 1990 роки.
Антирекордів у 2014 році було чимало: ВВП, який уперше з 2009 року пішов у "мінус", аномалії з гривнею, падіння промисловості, скорочення реальних доходів.
З одного боку, причина такого падіння поглягає у веденні бойових дій на сході України. З іншого – у внутрішній політиці уряду.
Чи могло бути інакше, враховуючи, що в країні пройшли революція, анексія Криму і досі триває війна на сході? Звідси, запевняють чиновники, і депресія економічної активності, і погіршення стану державних фінансів. Як результат - напруга на грошово-кредитному ринку та зниження довіри до банківської системи і гривні.
"Нагадую вам прописну істину: війна - це, насамперед, величезні бюджетні витрати, це паніка населення і бізнесу, це реальна втрата територій промисловості. І в цьому ми з вами живемо і працюємо". З цих слів недавно починала свій виступ у парламенті голова Нацбанку Валерія Гонтарева.
І справді, чи може хтось ствердно відповісти на питання, наскільки повинен впасти курс валюти країни, яка втрачає частину території і знаходиться у стані війни з сусідом? Утім, ситуацію слід оцінювати спокійно і без сентиментів.
Для уряду, який назвав себе "камікадзе" і твердив про непопулярні кроки, події на сході стали своєрідною універсальною "страховкою". На неї в Кабміні посилаються часто: "попередників" замінили на "АТО".
Головна претензія до президента Петра Порошенка та прем'єра Арсенія Яценюка - відсутність суттєвих змін. Ключові складові цієї претензії такі.
1. Панування олігархату в Україні збережене і навіть посилене. Президент і прем'єр є представниками певних олігархічних сил та не раз це демонстрували.
Більше того, вони конфліктують. Наприклад, очолюваний Гонтаревою Нацбанк входить до групи впливу Порошенка і зараз всіляко блокує виділення 65 млрд грн до державного бюджету, за який відповідає група Яценюка.
2. Політичні та економічні рішення влади моделюються, виходячи з бажання зберегти існуючий стан речей. Однак на рівні заяв відбувається дещо інше, отже, реальний стан речей все більше розходиться з медіа-картинкою.
3. Реформи не відбуваються. У таких умовах жодні зміни неможливі.
4. АТО владі вигідне, як і Путіну. Якщо не буде війни, владі доведеться відповідати, чому вона так нагадує владу Януковича, лише з іншими обличчями.
Отже, МВФ правий: реформування країни відбувається украй повільно. Кілька місяців тому український прем'єр запевняв, що війна - не завада реформам, а тепер його не розуміють уже і на Заході.
