Своїми враженнями від побаченого в зоні проведення антитерористичної операції з кореспондентами «ЕХО» поділилася волонтер Світлана Сергійко.
Світлана відзначила, що мешканці Кобеляцького району продовжують активно збирати гуманітарну допомогу та кошти для потреб військових:
— Для цієї поїздки продукти харчування зібрали жителі Лучківської та Красненської сільських рад. На кошти, які вони також передали, ми придбали цигарки. Мікроавтобус надав Олександр Антонов, а Микола Антонов керував ним. Кошти на придбання пального виділив фонд «Захисти Вітчизну».
Волонтер розповідає, що вони відвідали наших військових, які перебувають у Донецькій області:
— Ми побували в Авдіївці, Тоненькому, Водяному. Усього наша поїздка тривала більше доби. Зізнатися чесно, картина страхітлива. У містах і селах жителів фактично немає. Залишилися лише люди пенсійного віку, яким просто немає до кого їхати. І тих — одиниці. Інфраструктура зруйнована майже повністю. Деякі населені пункти практично стерті з лиця землі, дорожнє сполучення жахливе.
Світлана Сергійко повідомила, що частина військовослужбовців уже направили документи для отримання довідки про визнання їх учасниками антитерористичної операції:
— До цих паперів обов'язково додається посвідчення, у якому вказуються строки перебування в АТО. Його видає командир військової частини, у якій солдат проходить службу. У цьому посвідченні зазначається термін перебування в АТО та номер наказу, за яким військового туди направили. У військовий квиток ставиться печатка та вносяться ці ж самі дані. Та військовослужбовці говорять, що зараз навіть довідки є не в усіх. Командири відмовляються їх видавати, посилаючись на відсутність печаток.
Також жінка акцентувала увагу нещодавно мобілізованих військових та їхніх родичів на тому, щоб вони не панікували з приводу отримання бронежилетів:
— Спершу всі мобілізовані в четвертій хвилі пройдуть підготовку. Там їм захисне спорядження не потрібне. Наразі його закупили в достатній кількості. Тим паче, що в березні завершується термін служби у військових, які були призвані рік тому. Ніхто з них не забиратиме «броник» додому.
Зі слів Світлани, зараз солдатам найбільше потрібні ліхтарики, рації, прилади нічного бачення, біноклі.
— Починається весна, а з її настанням — дощі. Берці, у які взуті військові, швидко намокають, тому треба купувати гумові чоботи. Форма також у багатьох зносилась. Ми, коли минулого разу відвозили гуманітарку, зупинилися на блокпосту біля селища Красний Пахар, це — перша лінія фронту, передова. Там хлопці обуті в якісь чоботи, одягнені в якісь піджаки, мотузками підперезані. Жах! Говорять, що якби не волонтери, то з голоду б померли. Оце вам і турбота уряду. На передовій військові навіть формою не забезпечені. Та що казати, коли хлопці у нас просять достати їм техніку, бо немає на чому їздити.
На завершення волонтер сказала, що в Дебальцевому випадково зустрілася зі знімальною групою каналу ICTV:
— Ми окремо дали інтерв'ю для випуску новин та телепрограми «Дістало».
На фото: сучасні магазини Донбасу
